Автор: anti-colorados
Споживачі нафти нарешті усвідомили, що нафта із Затоки має дуже велику складову ризику, і це чудово показав Іран своїми перекриттями протоки і особливо – риторикою про стягнення мит за її проходження. Всім зрозуміло, що це – свавілля і що ця тема там може виникнути будь-якої миті просто тому, що бородатим цього хочеться. Ну, а якщо їм це дозволять, то вони ще легше гратимуть зі ставками мит. А з урахуванням того що решта видобувних країн, що витрачають сотні мільярдів на всілякі понтові проєкти на кшталт намивання островів у морі, не подбали вивести труби в обхід протоки, то надійність цього напрямку різко впала.
А тим більше цей маршрут перестав усміхатися Європі, на шляху до якої – Ормузька та Баб-ель-Мандебська протоки, які рушники зробили небезпечними та непередбачуваними. Європі простіше отримувати нафту з Норвегії, Конго чи Канади, коли та дотягне труби ще й до Атлантичного узбережжя. Тобто бородаті дограються зі своїми протоками, що їхня нафта взагалі стане токсичною навіть без санкцій. І ось уже просто зараз спостерігається дуже цікавий результат усієї цієї ситуації.
Станом на зараз вивезення нафти з країн Затоки відновилося приблизно на 50–60%, а ціна нафти вже впала на довоєнний рівень. Що буде після повного відновлення виходу нафти (якщо таке станеться), можна тільки уявити. І це при тому, що країни ОПЕК щойно затвердили чергове підвищення квот видобутку нафти.
Слід зазначити, що в цій ситуації роль ОПЕК стає дедалі примарнішою, тому що бажання тримати ціну нафти на якомога вищому рівні наклалося на військові дії та привело до істотного перерозподілу ринків на шкоду самій ОПЕК. Тобто шейхи явно загралися, і зараз настає час прозріння. Як відомо, Емірати вже плюнули на картельні ігри та вийшли з Альянсу, але й саудити зрозуміли, що грати у свої дивні ігри, звісно, можна, але в такому разі їх одного разу можуть назвати послідовниками Захера Мазоха.
Тобто карати себе обмеженнями, звісно, можна, але все це може працювати тільки в тому випадку, коли у світі є фіксований рівень видобутку нафти і немає ніяких тенденцій зростання, а вони є і стають дедалі помітнішими. Як результат – підвищення квот, але не лише це. Ось що сьогодні пишуть ЗМІ на цю тему:
«Як повідомляє Bloomberg, державна нафтова компанія королівства Saudi Aramсо зменшить офіційну відвантажувальну ціну свого головного експортного сорту Arab Light на серпень на $11 за барель. Наступного місяця саудівська нафта продаватиметься зі знижкою $1,5 до регіональних бенчмарків уперше з пандемії 2020 року. Зниження цін на саудівську нафту стане найсильнішим як мінімум за останні 26 років, пише Bloomberg».
Саудити усвідомили, що якщо вони сидітимуть просто на чалмі, замість них на ринку опиняться менш закомплексовані товариші, які навіть «дякую» не скажуть за те, що шейхи, що сидять на нафті, пролюбили свої ринки на користь бідних. Саме тому вони практично одночасно оголосили про підвищення обсягів видобутку та зниження ціни. Це – біг услід поїзду, що відходить, і тут уже не до краси гри. Через те що саудити мають один із найнижчих рівнів собівартості нафти у світі, вони можуть грати на зниження ціни довше за інших з тим, щоб вибивати з ринку тих, у кого ця собівартість у рази більша.
(Далі буде)
Brent по $72 та реальна ціна UralsКоли світовий еталон Brent коштує $72, російська нафта автоматично торгується з дисконтом. Цей дисконт (знижка) з’явився через санкції, токсичність і необхідність залучати «тіньовий флот».Дисконт: Зараз він становить у середньому $20–$22 на барелі порівняно з Brent для західних портів РФ.Ринкова ціна Urals в порту: При Brent $72 ринкова вартість Urals падає в діапазон $50–$52 (а в моменти локальних просідань на початку липня фіксувалися падіння навіть до $41–$45).Що це означає для російського бюджету?У бюджет РФ закладено базову ціну Urals на рівні $59.Коли Brent тримається по $72, а Urals у портах реально коштує $50–$52 (що нижче за собівартість breakeven у $56 і нижче за бюджетну планку у $59), запускаються два процеси:Нафтовидобуток стає низькорентабельним: Компанії починають скорочувати інвестиції в розвідку та складне буріння, оскільки поточна ціна в порту заледве покриває операційні витрати та мінімальний податок.Діра в бюджеті розростається: Оскільки реальна ціна нижча за $59, Кремль не просто недоотримує надприбутки, а змушений витрачати залишки коштів із Фонду національного добробуту (ФНБ) для покриття дефіциту.
Якщо Brent впаде до $60, для російської нафтової індустрії це стане критичним ударом:
При збереженні поточного дисконту в $20, ринкова ціна Urals у портах обвалиться до $40.
Це на $16 нижче за повну собівартість ($56) і на $19 нижче за ту цифру, яка потрібна для балансування російського бюджету ($59).
За такого сценарію РФ доведеться або продавати нафту у збиток, сподіваючись лише на компенсації з бюджету, або консервувати свердловини, що технічно дуже важко і часто призводить до їх безповоротної втрати.