Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Наша Конституція гарантує всім свободу совісті, і загалом це правильно, бо кожен може вірити в бородатого діда, який наперевіс із арфою носиться на колісниці по небу і лупить вниз блискавки, щоб усім стало світліше, або в те, що все пішло з великого дерева Іггдасіль, яке сказало: «Аз єсмь альфа і омега» – і засипало глядачів сапфіровими скрижалями, на яких були цінники буквально на все. Словом, якщо потрібне якесь дивовижне пояснення навколишніх подій – на здоров’я. Але тут постає запитання про те, де повинна існувати межа саме цій свободі?
У Конституції про це нічого не написано, і такий стан справ вказує на абсурд, зашитий у самому судженні. Фізики-теоретики вам підтвердять, що коли мовою математики описується та чи інша подія, а в результаті виходить формула з нескінченними категоріями, то вже одне це вказує або на хибність теорії, або на її сирий і недоопрацьований вигляд. А те, що написано в Конституції, саме передбачає діапазон від мінус нескінченності до плюс нескінченності, що прямо вказує на хибність цього положення.
Ба більше, всі товариші, які називають себе істинними вірянами, напевно, неуважно читали свою базову літературу незалежно від релігійного спрямування їхніх вірувань. Іноді вони люблять сипати цитатами з цих текстів начебто на підтвердження їхньої правоти, але це – вирвані з контексту і притягнуті до цієї ситуації цитати, і не більше. Якщо вони справді вивчили власну літературу, то ніколи не процитують місця своєї літератури, в яких описано живодерські подробиці того, що треба робити з іновірцями, наприклад. Ба більше, вони намагатимуться не згадувати, що ці настанови застосовувалися на практиці або в далекому, або в недалекому минулому. А якщо вони довіряють своїм книжкам і читали ці подробиці, то вони вже морально готові до подібних заходів, якщо так ляже карта.
Ну гаразд, припускаю, що вже в цьому місці в мене починають летіти мокрі ганчірки, але тут є про що поговорити осторонь тих книжок, які читали такі діячі. Скажімо так, Західна цивілізація розглядає своє коріння вертикально і впирається в Стародавній Рим, Грецію і меншою мірою – Єгипет і Вавилон. Але в цей самий час розвивалися і процвітали інші цивілізації в тих самих Індії чи Китаї, наприклад. Причому людей там жило приблизно стільки ж, скільки в межах Західного світу, але спитай когось про історичні події там – більшість носіїв Західної цивілізації дружно попливуть. Максимум, що вони чули, – то це про Рамаяну з Махабхаратою та глиняну армію першого китайського імператора.
А, між іншим, довгий час за власними алгоритмами розвивалися цивілізації в Америці, і з тих часів мало що збереглося, але просто припустімо, що там відновили релігійні вірування ацтеків і надали їм настільки привабливої форми, що ця релігійна течія набула потужного імпульсу розвитку в усьому світі. А там основа релігії – людські жертвопринесення. Мало того що там убивали людей, то їх ще й ритуально з’їдали. І ось подібні діячі приїхали до нас, в Україну, і почали будувати свої храми та піраміди, щоб проводити давні ритуали. Дикість? Звісно, але беремо й дивимося текст Конституції – де це заборонено? Так, у Кримінальному кодексі є стаття «вбивство», і ось вона…
Але ми знову дивимося текст Конституції, а в ній написано, що всі закони (а Кримінальний кодекс – кодифікований закон) повинні бути негайно приведені у відповідність до Конституції, щойно цю невідповідність буде виявлено. Формально, щоб уникнути відповідальності за вбивство, треба просто довести, що це була ритуальна дія і нічого особистого. Так влаштовано наше, і не тільки наше законодавство.
(Далі буде)