Інший ракурс нічної атаки (Частина 2)

Автор: anti-colorados

Як було сказано вище, першим «дзвіночком» підготовки є підвезення ракет класу Х-101 на авіабазу «Енгельс-2». Ця кількість завжди становить 20+ одиниць, і, по суті, саме вони є найбільш руйнівним засобом ураження у всьому наборі виробів, використаних для завдання удару. Вони мають масивну БЧ – близько пів тонни у стандартному варіанті, але зараз вони випускають модифікації зі збільшеною бойовою частиною за рахунок скорочення обсягу палива, а отже, і дальності польоту. Територія України набагато менша за максимальну дальність польоту цих ракет, і тому їхні боєголовки можна зробити більш масивними. Плюс до того, на відміну від балістики, ці ракети здатні виконувати складні маневри для подолання рубежів ППО.

Загалом саме ці ракети являють собою основну ударну силу всієї атаки. Зрозуміло, що тримати ракети на авіабазі довго не можна, і через те що там є весь комплект обладнання для спорядження та програмування ракет, туди прилітають бомбардувальники. Після отримання цього озброєння їм теж нема сенсу залишатися на базі, щоб по них не прилетіли добрі птахи. Слід врахувати, що підлітний час дронів і навіть крилатих ракет, здатних долетіти до Енгельса, надмірний для того, щоб бомбардувальники встигли звідти відлетіти. А це означає, що ворог може безпечно, хоч і у високому темпі, споряджати літаки саме тут. Поява у ЗСУ балістики може поставити жирну крапку на цих маневрах, а поки що – як є.

А після того як спорядження крилатими ракетами закінчується, літаки йдуть на авіабазу «Оленья», де чекають команди на бойове застосування. І це означає, що удар відбудеться впродовж найближчої доби-двох. Після отримання наказу літаки виходять на пускові рубежі, запускають ракети і йдуть на авіабазу «Українка» на Далекому Сході й замикають цикл масованої атаки. Але цього разу, отримавши ракетне озброєння, споряджені літаки відлетіли не на базу «Оленья», а на «Українку», що вказує на збій постачання решти компонентів озброєння, і, швидше за все, йшлося про балістику.

Мабуть, до моменту готовності авіаційної складової операції, балістику ще не було поставлено в потрібному обсязі або було вирішено збільшити саме балістичну компоненту, а через те що вільних запасів немає, довелося очікувати постачання від виробника. А наскільки можна зрозуміти, у нього вже починаються проблеми зі складанням нових виробів. Поки що це не дуже критично, бо він має складські запаси вузлів та агрегатів, поставлених раніше.

Але після знищення кількох військових заводів, які випускають начинку для цих ракет, проблеми наростатимуть. Як би там не було, але фактично відбувся зсув планів на тиждень чи навіть на десять днів. І ось цієї ночі було накопичено всі засоби ураження і сталося те, що спостерігали мешканці столиці. Тобто ворог уже не діє рефлексивно, бо не може собі цього дозволити, і змушений збирати засоби ураження для організації таких ударів.

Тут я не буде оперувати цифрами, наданими нашими ВПС та продубльованими ГШ, бо з ними – не все гаразд. Так, у зведенні сказано, що ворог використав 24 балістичні ракети класу «Іскандер-М/С-400» із районів Брянської та Курської областей. Далі вказано, що збити вдалося чотири балістичні ракети, а нижче написано, що зафіксовано 25 прильотів саме балістичних ракет. Тобто прильотів більше, ніж запущених ракет, і набагато більше, що мало прилетіти за мінусом збитих. Тож подальший аналіз саме кількісних показників – не має сенсу.

(Далі буде)