Інший ракурс нічної атаки (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Ми не раз звертали увагу на те, що не маємо власних джерел військової інформації ні у нас, ні у ворога, і свої висновки робимо виключно на відкритих даних, залишаючи за кадром методику аналізу і частково – ці самі джерела. Це важливо хоча б тому, що якби в нас була така інформація з наших джерел, ми б її не публікували навіть постфактум, що цілком зрозуміло, а отримавши якусь цікаву інформацію з того боку, ми б теж її не публікували, знайшовши їй більш гідне застосування. Проте зробити деякі висновки, близькі до реальних подій, все ж таки вдається.

Нічний масований та комбінований наліт на Київ був передбачуваним навіть без якоїсь додаткової інформації, тому що такий формат ударів противник демонструє регулярно, і очевидно, що таке обов’язково станеться якщо не сьогодні, то завтра. І чим довшою була пауза між цими ударами, тим вища ймовірність того, що це станеться найближчими днями. Якщо відштовхуватися від цієї логіки, то щось подібне мало статися ще днів з десять тому. Тим більше що певні ознаки підготовки подібного було помічено та опубліковано у відкритих джерелах.

Так, було зафіксовано послідовність рейсів літаків військово-транспортної авіації противника, яка доставляє партії ракет і дронів до місць їх запуску. Але найбільш показовою є послідовність перельотів далекої та стратегічної авіації противника, яку він демонструє під час підготовки ударів. Як знаємо, «відстій» цієї техніки відбувається на далеких авіабазах у Сибіру і на Далекому Сході, а потім – запускається та сама послідовність дій.

На авіабазу «Енгельс-2» прилітають два-три борти транспортних Іл-76, які привозять крилаті ракети. Через те що по «Енгельсу» і, головне – по ракетному арсеналу щонайменше один раз прилітало так, що вторинна детонація довго тішила навколишніх жителів, то ворог намагається звести до мінімуму експозицію ракет класу Х-101 вартістю 10+ мільйонів доларів за штуку. Тут варто зазначити, що за чотири з половиною роки широкомасштабної війни, коли він почав витрачати ці ракети з першого дня, їхні запаси давно закінчилися, і зараз до нас летять вироби, випущені максимум два-три місяці тому. Принаймні, саме на це вказують наші фахівці, які обстежують уламки ракет і бачать маркування їхніх деталей, що вказує на дату випуску.

Це означає, що ворог зараз і хотів би виконати набагато масованіший повітряний удар, але його сковує «пляшкове горло», пов’язане з темпами випуску ракет. І це стосується не лише ракет авіаційного базування, а й балістики. Наскільки можна зрозуміти логіку розвитку подій, ворог має достатній запас протикорабельних ракет типу «Циркон», які він довго беріг для профільного протикорабельного застосування, але тепер там явно дійшли висновку про те, що курник спочив у бозі як морська держава, і морські баталії для них не будуть актуальними найближчі років 200, якщо, звісно, й сам курник не загнеться під тягарем власного ла*на.

Також у нього має бути запас ракет класу «Калібр» просто тому, що Сили оборони України значно зменшили кількість носіїв цих ракет шляхом їх знищення чи пошкодження. Та й виведення в море кораблів, що залишилися на ходу, пов’язане з великими ризиками. Простіше кажучи, ворог не встиг відстріляти весь колишній запас ракет із незалежних від нього причин. Саме тому головним індикатором підготовки до масованого комбінованого удару на кшталт того, що трапився цієї ночі, все ж таки є маневрування стратегічної авіації.

(Далі буде)