Дивно, що на четвертому році війни окрема рабська погань міркує про доцільність війни з агресором і про те, що щось там не можна руйнувати спільне. Так от, спільне – лише рабство. Більше нема нічого спільного. Будь-хто, хто розпускає слину з цього приводу, насправді бореться за рабство. Це треба чітко розуміти.
Просто для порівняння, щоб зрозуміти глибину рабського мислення, наведемо два приклади. Перший – Австралія. Формально вона була у складі Британської імперії, але під час війни ця формальність стала абсолютно умовною. Будучи розташованою на іншому краю землі, вона взагалі могла начхати на всю метушню в Європі й заспівати пісню Славка Вакарчука «Не моя війна». Не моя, і край. Хоч завоюйтесь там. Але 3 вересня 1939 року вона, на відміну совка, вже оголосила війну Німеччині і почала формувати експедиційні війська для відправлення до Європи.
Поки совок воював із Польщею та Фінляндією, а потім – віджимав землі Румунії, австралійці відправили свої війська у Північну Африку й на Британські острови. Їх було не дуже багато, але й населення Австралії не велике. Причому австралійцям довелося битися і на Тихоокеанському ТВД, спочатку у взаємодії з британськими військами, а потім – з армією та флотом США. І це при тому, що лише кілька бомб японців упало на єдине місто Австралії.
Другий приклад – Канада. Вона оголосила війну Німеччині 10 вересня і також сформувала експедиційні війська, відряджені до Великої Британії. Знову ж таки, невелике населення Канади просто не могло надати численну армію, проте канадці гідно воювали і здобули собі славу вірних союзників та абсолютно притомної, цивілізованої нації, яка легко розуміє, коли не можна стояти осторонь і на чиєму боці вступати в бійку.
Обидва ці приклади – противага рабській свідомості совка та нинішнім нашим співгромадянам. Ця війна не зачіпала їх прямо і вони могли відсидітися осторонь, чекаючи на переможця, але вони визначилися відразу і пішли в бій навіть не за свою землю, а за свої принципи і за своїх союзників.
Так от, на цьому тлі хтось сумнівається в тому, потрібно чи ні виганяти агресора, а деякі договорилися до того, що пропонують відгородитися стіною від наших громадян, які залишилися в окупації! Нагадаємо: австралійці й канадці навіть не за свою землю готові були померти, а тут – такі промови.
Це свідчить про одну просту істину. З нас робили рабів, а з них – ні. Нам важче, бо нам рабство треба вихаркнути, виплюнути і забути про нього раз і назавжди. Щойно це станеться, жодна погань не сунеться до нас влаштовувати «русскій мір», а якщо хтось усередині України щось таке затягне, то бігтиме в пошуках поліції, щоб здатися і не потрапити під роздачу.
Вивчення цієї теми чекає на своїх дослідників, а нам треба розуміти, що ми боремося з двома ворогами: озброєними росіянами і рабом у собі. Ще невідомо, який ворог серйозніший.