Авторка перекладу: Світлана
Іноді так трапляється, що сама кількість якихось однотипних подій своєю масою витісняє їхній сенс, і врешті-решт мухи виходять окремо, а котлети – окремо, а загальний натюрморт якось втрачається. І тоді, що побачити всю картину чи, принаймні, більшу її частину, доводиться навмисно і уважно розглядати весь витвір, а не його окремі фрагменти. Тут ми спробуємо влаштувати подібний експеримент і подивитися на все те, що ми бачимо в останні кілька днів або кілька тижнів, як на певну загальну сцену, на якій розігрується п’єса, в якій чітко розписано всю послідовність дій і кожен персонаж знає свій час і репліку, які й наповнять цю виставу.
Але для початку – кілька технічних деталей, без яких подальший виклад не матиме жодного сенсу. Отже, ворожі джерела навперебій розповідають про те, що ворог плюнув на умовності та стягує всі наявні комплекси ППО до двох локацій. Насамперед усе це добро везуть до москви, а в другу – до Криму, а якщо точніше – в район Керченського мосту. Практика підказує, що важкі системи ППО стоять у районі Керчі, тоді як «Панцирі» встановлюють на п’єдестали вздовж самого мосту. Ну, і як стверджують самі лапті, щільність прикриття цього самобуду ледь не найвища у всьому курнику.
Але ми також пам’ятаємо і про те, що чоботи щось подібне розповідали і про ешелоновану систему ППО москви, а тепер московський НПЗ вийшов із чату і, з чуток, аж до початку наступного року. Зрозуміло, що основою систем ППО в такому разі, безумовно, є ЗРК С-300/400. Наявність цих комплексів підтверджують наші фахівці, які регулярно їх там уражають. Але уточнимо дальність роботи саме цих комплексів. Згідно з відкритими джерелами, це виглядає так.
Радіус ураження модифікацій С-300
S-300П / ПС (ранні версії, 1980-і роки)
- 5В55Р – до 75 км
- 5В55К – до 47 км
S‑300ПМ / ПМУ
- 48Н6 – до 150 км
S‑300ПМ2 / ПМУ2 «Фаворит»
- 48Н6Е2 – до 200 км
S‑300В / ВМ (армійська версія, «Антей‑2500»)
- 9М83М – до 130 км (аеродинамічні цілі)
- 9М82М – до 200 км (аеродинамічні цілі)
- 9М82МД – до 350–380 км (експортна/удосконалена версія)
Ці відстані, згідно з відкритими даними, зумовлені дальністю польоту ракети комплексу, і не дивно, що зараз у зведенні наших сил ППО ми часто бачимо в пункті застосованої ворогом балістики щось на зразок «Іскандер-М/С-300/400». Тобто ракети комплексу, позбавлені системи наведення, що застосовується для ураження повітряних цілей, використовуються як балістика із зазначеною вище дальністю. А згідно з заявленими даними, захоплення повітряних цілей РЛС комплексів має здійснюватися на відстанях мінімум 250–300 км. Але саме із захопленням цілей ці системи мають різні обмеження від «кривизни Землі» до «кривизни рук». У будь-якому випадку, просто припустімо, що на відстанях до 100 кілометрів вони повинні діяти з максимальною надійністю.
(Далі буде)