Автор: anti-colorados
А, між іншим, у закритих архівах, крім документів, що показують істинну пику червоноармійця-«визволителя», є ще важливіші, хоч і загальні документи. А пов’язані вони із втратами совка у Другій світовій війні. Якщо втрати особового складу збройних сил або червоної армії більш-менш достовірні, то ось про зменшення мирного населення до ладу нічого не розказано. І що характерно, всі країни, на території яких відбувалися бойові дії, знають кількість жертв серед мирного населення якщо не до одиниць, то до десятків чи сотень – неодмінно.
Загальна статистика втрат під час Другої світової війни «гуляє» через різні дані, які надавав совок у різний час. Похибка цих офіційних даних обчислюється в десятках мільйонів осіб, і саме такої дикості нема взагалі ні в кого. Причому свої втрати інші країни порахували за рік-два після війни. Порахували, підвели риску і рушили далі, а вже через п’ять років, незважаючи на руйнування і загибель частини свого населення, вийшли на довоєнний рівень економіки.
А совок та її спадкоємиця – рф досі остаточно не назвали загальної кількості втрат, і головне – втрат серед мирного населення. Багато хто вважає, що точних даних просто не вдалося отримати з огляду на масштаби війни, але решті ж це вдалося, і совок залишився винятком із правил. А справа тут не стільки в абсолютних цифрах, як у скінченності самого підрахунку. Припустімо, що хтось завтра скаже, що знає кількість загиблого мирного населення з точністю до тисячі, і що станеться наступної миті? А далі все буде дуже просто: кілька людей попросять розповісти про те, як вийшла ця цифра, і далі – скільки людей і за яких обставин загинуло.
І тут одразу виникне кілька питань. Фундаментальне – де знаходиться архівна база, звідки було отримано ці дані. І друге питання: якщо ти вивчив всю базу та вивів конкретні цифри, то тобі обов’язково поставлять низку запитань, на які треба буде відповідати прямо.
Наприклад, для круглого рахунку заявлено 20 901 000 мирних громадян, які загинули під час війни. В такій точності немає нічого фантастичного, бо на початок війни НКВС мав інформацію про чисельність населення аж до однієї людини. І от просто порівнюючи довоєнні та повоєнні дані щодо кожного населеного пункту, району та області, можна побачити це саме зменшення. Простим алгоритмом можна вирахувати кількість мобілізованих в армію та евакуйованих.
Ці дані також є в архівах, і ними нескладно скористатися для підрахунків. Наприклад, населення довоєнної України становило 40+ мільйонів осіб. Після війни населення України становило 20+ мільйонів осіб. Частину з них було мобілізовано в армію, де вони або загинули, і тоді втрати пішли у військовому відомстві, або потім демобілізувалися і повернулися назад. Звідси можна вийти на чисельність втрат мирного населення.
Але припустімо, що хтось усе це порахував з великою точністю і з зазначенням назви архіву, фонду, папки чи тому архівної справи, щоб будь-хто міг перерахувати ці дані. В такому разі логічно, що цьому діячеві дуже швидко поставлять запитання такого характеру: скільки мирного населення загинуло після повені, викликаної підривом греблі Дніпрогесу, і чи увійшли ці дані до загальної статистики? Якщо увійшли – то скільки?
За приблизними підрахунками, тоді загинуло сто тисяч осіб, цивільних та військових. Так от, якщо їх було враховано, то в такому разі ми можемо уявити масштаб катастрофи, і загалом тільки це вже є найтяжчим воєнним злочином проти людяності, який не має строку давності. Незважаючи на те, чи живі, чи мертві ті, хто скоїв цей злочин, він повинен бути розслідуваним і суд повинен винести свій вирок, виконання якого неможливе з огляду на смерть підсудного або вже засудженого.
(Далі буде)