Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Зараз нескладно помітити, що в низці начебто нормальних країн формується якесь неадекватне ставлення до України, і лінійний підхід до оцінки цього явища дає явний збій. В цьому огляді ми залишаємо за дужкою курник, бо це – клінічний випадок, але звернемо увагу на інші країни, які начебто загалом є нашими партнерами і, безумовно, розуміють суть війни, яка триває на нашій території. Однак із ними періодично відбуваються справді дивні речі, відповіді на які важко знайти в першому наближенні.
Для прикладу візьмемо Польщу. Всі в курсі того, що виконує її нинішній президент Навроцький, і ось цієї епопеї з поверненням орденів. До речі, саме на цьому етапі повернення орденів, культурно і майже масово – нормальний хід подій, але тут просто зробимо короткий начерк ситуації. Напевно, кожен пам’ятає про те, що Навроцький вирішив зробити проблему з частини нашої історії, пов’язаної з УПА, і звідти все почалося. Занурюватися в цю тему немає сенсу, але просто погляньмо, наскільки адекватною є позиція Навроцького.
Просто припустімо, що УПА причетна до знищення якоїсь кількості поляків, і не станемо уточнювати, що польські війська та вельможі робили в Україні, щоб не виходити на рівень «сам дурень». Просто візьмемо якусь умовну одиницю виміру саме польських жертв і будемо вважати її точкою відліку. В такому разі просто уявімо, скільки поляків знищили німецькі війська, а потім – і Гестапо під час Другої світової війни. Тут ми навмисно не жонглюватимемо цифрами, але очевидно, що Третій Рейх знищив набагато більше громадян Польщі, ніж УПА, проте Навроцький не висловлює «фе» в бік Німеччини.
У той самий період вбивствами і масовими депортаціями громадян Польщі займався НКВС СРСР. І, між іншим, на відміну від УПА, чекісти цілеспрямовано вирізали цвіт нації – політичних діячів, офіцерський склад, священників, представників науки і культури. У нас був великий матеріал з приводу того, як уже після початку війни СРСР з Німеччиною польських військових було звільнено з таборів і через Іран переправлено в розпорядження Британії, де вони доблесно воювали до кінця війни. А, між іншим, федерація сама себе назвала правонаступницею СРСР. А якщо ти успадковуєш права, то до тебе переходять і обов’язки, зокрема – відповідальності за масовий терор щодо польських громадян.
Про це у Польщі знають напевне, як знають і про те, що саме прутінці вбили президента Качинського разом із верхівкою військово-політичного керівництва Польщі, коли ті полетіли до курника для меморіальної церемонії в Катині, де було влаштовано місце масових розстрілів польської еліти. Але й до лаптів там немає жодних претензій. Я особисто зустрічав росіян у Польщі, і вони там непогано почуваються.
Але, можливо, йдеться не так про фактичні жертви, як про якісь духовні чи культурні рани? Чудово! У Кракові розташовано Вавельський замок, де знаходився старий духовний, культурний та адміністративний центр Польщі. Простіше кажучи, це – серце Польщі. Так от, після наполеонівських воєн і до закінчення Першої світової війни Краків був у межах Австро-Угорської імперії. В цей час Вавельський замок перетворили на казарму так, щоб знищити польський дух і польську гордість. У тронному залі замку було влаштовано стайню, з усіма наслідками, які з неї випливали. Але й до австрійців поляки не мають запитань. А це означає, що вся риторика Навроцького – фальшива від початку й до кінця.
Звісно, шкода, що наша відповідь не вражала професіоналізмом і що її не доручили комусь компетентному та освіченому. Наш міністр закордонних справ розповів про те, що ставлення до українців у Польщі сильно змінилося і там їм стало просто небезпечно через те, що на них почастішали напади, у школах діти зазнають булінгу, і далі – за списком. У цьому випадку краще було б помовчати, тому що будь-яка інформація, вирвана з контексту, має неприємний запах. Напевно, комусь така промова здалася переконливою, але…
(Далі буде)
Досить дивно, що раніше ніхто не звернув увагу на один н’юанс стосовно “Волинської різанини”. Станом на початок Другої світової війни і поляки, які стали її жертвами і українці, які її вчинили, були громадянами однієї держави – Польської республіки. Тобто, по-суті, це була різанина між громадянами однієї держави – Польщі. Ненависть між різними національними громадами однієї країни виникли саме під час періоду між двома світовими війнами (до Першої світової Польщі не існувало, Галичина була в Австр-Угорщині, Волинь в Російській імперії), під час, коли ці теріторії знаходились під юрисдикцією Польщі.
Але дивним чином, за вбивство громадян Польщі громадянами тієї ж Польщі повинна вибачатися Україна – держава, якої тоді не існувало.