Повість про нори і ракети (Частина 3)

Автор: anti-colorados

Простіше кажучи, лапті визнають, що їх опускають у військовому відношенні вже не тільки на фронті чи в плані обміну далекими ударами, а й щодо ринку військової техніки. Вони ще не пишуть відкрито про те, що таке ла*но, яке не може прикрити навіть власну столицю, ніхто купувати не стане. А тим більше – після провалу російських систем ППО в Еміратах. Натомість там розповідають про те, що доведеться скорочувати експорт, щоб заповнити потреби своєї армії.

ВУНДЕРВАФЛЯ

І ось на цьому тлі поява царя з промовою про «Посейдон» або атомний «Буревісник» начебто напрошується сама собою. Адже ще з часів Хрущова там заведено згадувати «кузькіну мать» у всіх складних та незрозумілих ситуаціях. Цілком можливо, коли дим розсіється, ховрах виповзе з нори в декорації, заповнені статистами з переодягнених співробітників ФСО, і щось таке розкаже, а можливо, навіть тупне ніжкою в черевиках «Копыта очень стройные – 2» з мікроліфтами для підборів, але й тут на нього чекає розчарування.

Нещодавно в Мережі з’явилося дослідження наукових співробітників провідного технологічного вишу США – Массачусетського технологічного інституту (MIT), в якому вони зібрали, систематизували та опрацювали всі дані про ракету «Буревісник». І тут треба зазначити, що саме американські вчені цілком можуть заглибитися в тему, бо самі США мали програму зі створення чогось подібного, закриту наприкінці 60-х років минулого століття, про що ми писали раніше. Тому дані, отримані з курника, вони цілком можуть пов’язувати з даними власного, давно закритого й забутого проєкту.

Один із авторів дослідження – Джейк Хекла, професор факультету ядерних наук та інженерії MIT, повідомив про результати дослідження таке. Згідно з побудованою ними моделлю, конструкція ракети така, що вона виділяє радіацію під час польоту, і це «потенційно» наражає на «великий ризик» будь-яку людину, яка живе або працює поблизу випробувального полігону. Двигун під час роботи вироблятиме у великих кількостях радіоактивні ізотопи аргону, криптону та вуглецю. За його словами, реактор може виділяти ще більше радіоактивних речовин, якщо під час багатогодинного польоту активна зона почне зазнавати корозії.

А з бойової точки зору «Буревісник» узагалі не є якимось проривом у військових технологіях. Очевидно, це справді перший в історії літальний апарат, який здійснив політ із використанням ядерної енергії. Тут ми нагадаємо, що в США було збудовано прототип цієї ракети з уже готовим реактором, але паливо в нього так і не завантажили, відповідно – не проводились і випробування. А за словами прутіна, випробування таки проводилися, а це означає, що реактор було запущено і він дав тягу для ракети. При цьому ніхто не знає, що вона викидала і куди подівся сам реактор після випробувань.

А дослідники побудували тривимірну модель ракети та отримали її масо-габаритні й технічні характеристики. Ці дані дозволили вченим зрозуміти, яких розмірів може бути реактор і яку тягу він має розвивати. Їхній висновок: «Майже напевне в системі використовується ядерна силова установка прямого циклу з повітряним охолодженням, яка, швидше за все, приводить у дію турбореактивний двигун».

Це означає, що реактор працює за рахунок прогону атмосферного повітря безпосередньо через реактор із ядерним паливом, де воно нагрівається, розширюється та викидається із задньої частини двигуна. І в цьому полягає серйозна проблема, стверджує Хекла: «При використанні прямого циклу у вихлопних газах, швидше за все, буде міститися велика кількість радіоактивних речовин».

Усе це разом приводить до висновку про те, що такий двигун справді дозволяє отримати значне збільшення відстані польоту, але нічого більше. Дозвукова швидкість, габарити та специфічна силова установка роблять подібний агрегат занадто помітним, а отже – і вразливим. При цьому та сама надмірна дальність не дає жодних переваг перед вже наявною балістикою. Габарити планети скінченні, і тому городити щось, що літатиме довго й нудно, а головне – помітно, немає сенсу. Крилаті ракети з дальністю дві-три тисячі кілометрів вирішують свої завдання, а все, що далі, – вирішує балістика. З урахуванням швидкості балістичних ракет та особливостей їхньої траєкторії, вони досі є найскладнішими цілями для ППО/ПРО.

Саме з цієї причини США відмовилися від цієї старої теми. Але у старого немає нічого нового, і тому він піднімає з нафталіну такі проєкти. Вердикт щодо нього простий: дорого, небезпечно, брудно і неефективно. Але коли це лякало неосвіченого фюрера? Тож чекаємо на появу царя з розповіддю про чергову вундервафлю. Принаймні, сценарій там завжди один і той самий.