Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
МАВПА І ДИЛЕМА
У дуже далекі шкільні часи довелося проходити курс російської літератури, бо в тій школі, яка була за 105 кілометрів від Полярного кола, жодну іншу літературу не викладали. І ось у цьому курсі був розділ, присвячений байкам Крилова. Ніколи не вчив віршів, а тим більше – байок, але назва і суть однієї з них все ж таки запам’яталася. Називалася вона дивно – «Мартышка и очко» чи якось так. Суть байки зводилася до того, що вказана в назві тварина ніяк не могла визначитися, з розумними вона чи з красивими. Це настільки її дратувало, що вона ставала неадекватною. Одного разу вона розбила старій корито, а старому – носа, і навіть утопила Муму, але найчастіше куйовдила довгого рудого чуба і билася головою об стіну дилеми.
Що характерно, щоб здаватися красивою, їй треба було виглядати миротворцем, про що вона постійно казала, за що отримала прізвисько «піс ділка», в сенсі – «мирна угода». Вона навіть мріяла отримати приз саме з цієї частини – «Золотий банан», але з цим у неї не склалася, і тоді вона вирішила спробувати приєднатися до розумних. А для цього треба було показати здібності полководця не гірші, ніж у Наполеона Бонапарта чи Александра Македонського. Проте дуже скоро з’ясувалося, що і з цим у неї складається приблизно так, як і з миротворчістю.
У результаті вона опинилася в тій самій точці роздвоєння, коли безтямність у миротворчості було компенсовано безтямністю у військовій справі. І що характерно, кількісні характеристики глибини невігластва в цих іпостасях, якщо їх якось застосувати, виявилися приблизно ідентичними. Це можна стверджувати тому, що шкала виміру в цьому випадку не потрібна взагалі, бо глибина невігластва виявилася абсолютною і в обох випадках досягає самого дна.
І ось, перебуваючи в цій точці рівноваги, мавпа вирішила поєднати обидва свої прагнення і породити новий вид пафосної діяльності, яку можна назвати «військовою миротворчістю». Це може здатися дивним лише на перший погляд. Кожен може озирнутися на всі боки і знайти у своєму оточенні людей, які вважають себе побожними, носять золоті хрести і навіть відвідують церковні заклади. Найвідданіші – пірнають в ополонку або святять паски, але при цьому – практично гарантовано набираються алкоголю по брови в розпал посту і роблять різні речі, які побожним людям у цей час робити ніяк не можна.
Усе це поєднується настільки легко, що ми цього практично не помічаємо. Лише кілька років тому Різдво перенесли на кінець грудня, а до цього його відзначали на початку січня, і Новий рік якраз припадає на період суворого різдвяного посту. Те саме і з 8 Березня, яке припадає на інший суворий піст. А тепер згадайте своїх знайомих, які розповідають про те, які вони віряни, та подивіться на те, що вони виконували в цей час. От і з мавпою – те ж саме.
Просто зараз вона вкотре виконує щось подібне, і що характерно, багатьом подобається як сама ця мавпа, так і те, що вона робить, а також – не робить, хоча за законом, традиціями та логікою – зобов’язана робити. Саме в цей момент вона куйовдить чуба і намагається придумати черговий симбіоз війни і миру, хоча нічого не розуміє ні в тому, ні в іншому. У неї для цього немає ні розуму, ні освіти, ні досвіду, але є велике бажання прославитись та відлити своє ім’я у скельних породах гори Рашмор. Ну, а далі – повернімося зі світу байок у поточну реальність і погляньмо на те, як ці мотиви старого твору працюють у натурі.
(Далі буде)