«Вчера приснился сон прекрасный. Москва сгорела целиком…» (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Учора ми писали про те, що настрої лаптів стали сильно псуватися, і особливо – після удару по московському НПЗ. Мова тут не стільки про те, що тоді було уражено одне з джерел пального для столичних автомобілів і особливо – літаків, а про те, що цей об’єкт розташовано в самій гущі рубежів московської ППО. А як ми знаємо, ворог там створив три повні кільця із засобів ППО, які перекривають сектори один одного, і в останні кілька тижнів став будувати четверте кільце. Причому це будівництво ведеться відкрито і так, щоб це бачила публіка.

Зокрема, там стало модним встановлювати ЗПРК «Панцир» на платформи, підняті на кілька десятків метрів вгору. Публіці це пояснили словами з казки «Высоко сижу, далеко гляжу» в тому сенсі, що комплексу не заважатимуть дерева чи міська забудова, і так він працюватиме набагато ефективніше. Щоправда, таке рішення відразу викликало кілька неприємних запитань, наприклад про те, що конструктори цієї ультимативної системи ППО просто не здогадувалися про те, що на планеті Земля є рослини заввишки кілька десятків метрів під загальною назвою «дерева», або про те, що з давніх-давен на тій самій планеті будуються будинки такої самої та більшої висоти. І тільки після випуску системи стало зрозуміло, що для її ефективної роботи треба усунути ефект, відомий як «кривизна дерев та будинків».

Але тут цікаве ще й ось що. За своєю суттю «Панцир» є мобільною установкою, яка може легко змінювати свою позицію. Для такої техніки у світі існує спеціальний параметр оцінки ефективності – «час розгортання та згортання». Тобто можливість швидко змінити позицію є критичною для того, щоб мати можливість піти з-під удару спеціальних засобів ураження, з одного боку, а з іншого – швидко виставити перешкоду для повітряних цілей у місці, яке є неочікуваним або потребує прикриття.

Крім того, якщо система застосовується в режимі інтенсивних бойових дій, критичною стає її здатність піти із зони можливого ураження після вичерпання боєкомплекту. Скажімо так, досвідчені спостерігачі за атаками ворога на Київ знають, про що ми ведемо мову. Ну, а всім іншим і так зрозуміло, що після відстрілу боєприпасів і аж до перезаряджання система стає великою і вразливою метою, для якої мобільність стає чинником виживання. Очевидно, після встановлення машини на платформу мобільність системи зникає повністю з усіма відповідними наслідками.

Ба більше, поповнення боєкомплекту стає вкрай небезпечним заходом. З урахуванням висоти платформи можна припустити, що боєприпаси подаватимуться нагору чимось на зразок катеринки, і весь цей час комплекс та його екіпаж будуть повністю вразливими. Якщо ж накопичити змінні БК прямо на платформі, то таке рішення зробить із «Панцира» на платформі щось на зразок солодкого пряника для наших засобів ураження. В такому разі вже не має значення, куди треба влучити на платформі, бо повторна детонація змете все, що на ній було. Навіть вибухова хвиля, яка скине «Панцир» із платформи, стане для нього смертним вироком. Зате публіка бачить вундервафлю високо над головою, і тим самим створюється ілюзія захищеності. У цьому сенсі лапті пішли ще далі і стали виконувати взагалі дивовижні речі, а саме – садити автоматників на автопідіймачі та піднімати їх угору, щоб ті звідти автоматним вогнем збивали дрони. Це – не гумор, а їхня перекручена дійсність, відображена на заголовному фото.

(Далі буде)