Автор: anti-colorados
Загалом це лише невеликий штришок, який має сенс разом з іншими, досить цікавими моментами цієї епопеї. Дивно, але справа Ассанжа легко перегукується з тим, що ми щойно спостерігали щодо реакції на прикордонну кризу, влаштовану Білоруссю. Ціла купа діячів стала виступати з обвинувальними промовами на адресу Польщі та Литви за те, що ті – не пускають на свою територію осіб, які не мають для цього жодних підстав.
Просто уявімо, що хтось прилетів до того ж Лондона без британської візи, – що станеться? Його просто не пропустять на паспортному контролі, і на тому його подорож закінчиться. Навіть важко собі уявити ситуацію, що цей пацієнт почне прориватися через цю зону контролю, а тим більше складно уявити, що весь борт, який прилетів, – 400 осіб, робитимуть приблизно те ж саме. Така дикість не може спасти на думку навіть любителю забігів кокаїновими доріжками, а от на кордоні з Польщею хтось вимагає чинити інакше. І це ж не анекдот, а насправді звучали суворі голоси з глибин ЄС.
Тут – приблизно та сама ситуація. Цілий натовп горлопанів включився в операцію прикриття Ассанжа на тій підставі, що вони охрестили його борцем за правду, а спроби притягти його до відповідальності розцінюються не багато й не мало як спроби придушити свободу слова. Причому їм якось не спадає на думку те, що сам Ассанж міг би захищати власну свободу слова в суді, і там ця тема закрилася б уже кілька років тому. Але горлопани вважають, що коли вони його визнали пророком свободи слова, то він отримує якийсь імунітет. Але найцікавіше у цьому всьому – інше.
Мені довелося читати кілька гнівних статей саме таких діячів, і, напевно, вони вважають себе поборниками демократії, які захищають один із головних демократичних принципів – свободу слова. Але якщо ти стоїш на такій позиції, то стій на ній за будь-яких обставин незалежно від будь-яких контекстів. Тобто оприлюднені фігурантом документи, що невідомо як потрапили до його рук, були не взагалі скандальними, а виключно для тих країн, переважно – США, кому вони й належали.
Якби він публікував ще й купи урядових документів із Китаю та рф, наприклад, то про щось таке ще можна було б говорити, хоча це й не знімало б усіх питань, у тому числі й кримінального характеру. Але в такому випадку можна було б говорити про те, що він розкриває якісь таємниці взагалі, а не таємниці США. Проте фактично його діяльність дуже нагадувала гру в одні ворота, і це його прихильники якось не помічають. Ба більше, вони взагалі не помічають того, що в Китаї та рф від свободи слова вже не залишилося навіть вивіски, але це їх ніяк не хвилює.
Ну, а тут вони б’ються в істериці від можливості екстрадиції Ассанжа до США, яким він уже не надто й потрібен, а потрібні канали витоку таємних матеріалів. Це все чудово, але цих людей чомусь не цікавлять факти справжнього переслідування свободи слова. Їх не цікавить те, що колишнього співробітника КДБ/ФСБ, який намагався розслідувати злочинну діяльність путіна, було отруєно полонієм у Лондоні. Також їх не цікавить те, як путін намагався заткнути рота Скрипалю, як у могилу пішов Нємцов, який ніс свободу слова, і величезна маса подібних випадків, яких на путіні висить нескінченна кількість. А от конторський щур, через якого російські шпигуни стали зливати добуті американські документи, їх цікавить так, що аж їсти не хочеться.
Словом, справа Ассанжа несподівано стала пачкою дріжджів, кинутою у вигрібну яму, звідки регулярно б’є одне й те джерело нечистот, і складається враження, що там існує вже цілий цех професійних борців за свободу слова за викликом. І що характерно, викликають їх завжди з одного місця, звідки викликають подібних діячів і з інших питань. Кроти – в курсі.