Уперше опубліковано: 11.12.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Наприкінці цього тижня, у п’ятницю, новими фарбами заграв скандал із Джуліаном Ассанжем, який перебуває під вартою у Великій Британії. Загалом цієї теми ми ніколи не торкалися тому, що вона вже має довгу і розлогу бороду і про неї інформації стільки, що будь-хто з охочих її може накопати скільки завгодно. Але цього разу там заблищали нові барви, і повз це просто неможливо пройти, бо відблиск цього скандалу показує багато речей у реальному світлі.
Суть скандалу полягає в тому, що США надіслали запит про екстрадицію Ассанжа, тому що більшість класифікованих документів, опублікованих ним, належали уряду США. І, між іншим, за чинним законодавством, йому може світити покарання до 175 років тюремної відсидки. Але адвокати Ассанжа звернулися до суду першої інстанції із заявою про те, що їхнього підзахисного не можна екстрадувати до США з двох причин: перша – йому там неможливо забезпечити безпеку, і друга – що він має серйозні психічні розлади, простіше кажучи, що він – придурок. Суд першої інстанції взяв до уваги думку адвокатів та ухвалив відмовити в екстрадиції.
Було це ще в січні, і ось у п’ятницю апеляційний суд скасував це рішення, не знайшовши причин відмовляти в екстрадиції. Адвокати уряду США у своїй апеляції вказали на те, що захист Ассанжа ніяк не обґрунтував твердження про те, що британська в’язниця є більш безпечною, ніж федеральна в’язниця США. Також було поставлено під сумнів психічний стан фігуранта, бо довгий час він діяв не просто усвідомлено, а навіть вправно, підтвердженням чого є його тривале ухиляння від американського правосуддя.
Крім того, в разі потреби в США цілком можуть провести комплексну експертизу душевного стану фігуранта, і з цим немає проблем. Плюс до того, апелянти подали офіційний лист уряду США про те, що в разі засудження Ассанжа може бути передано Австралії (як громадянина цієї країни). Тобто на кожен пункт захисту фігуранта знайшлася обґрунтована відповідь, і суд задовольнив апеляційні вимоги. Захист Ассанжа має ще одну інстанцію для оскарження і, швидше за все, скористається нею, а ми перейдемо до власних спостережень та міркувань.
Після спостережень за безліччю судових процесів, які відбуваються у тій самій Британії чи США, вдалося класифікувати перелік основних методів захисту, що застосовуються в суді. Практично завжди акцент робиться або на сумнівності доказів опонентів або на неправильно застосованій чи незастосованій нормі права або прецеденту. Будувати ж захист на недієздатності чи непідсудності – той ще челендж, бо якщо така обставина присутня, то вона розігрується ще на стадії висування звинувачення, і загалом це – очевидно для всіх.
Інша справа, що в совковій та постсовковій практиці давно існує лінія захисту, відома як «хиляти на дурку» або «косити під дурня». Насправді це ціла технологія, коли захист будується саме на цій лінії. Тут нема сенсу докладно міркувати на цю тему, але просто зазначимо, що це вже останній варіант захисту, коли очевидно, що решта точно не спрацює. Тому саме така лінія захисту Ассанжа побічно вказує на географію замовника цього самого захисту. Очевидно, що ті, хто визначають подальшу лінію захисту фігуранта, мають цей самий совковий або постсовковий досвід. Таким чином, хотіли вони того чи ні, але поставили свій підпис під цією справою й показали те, чиєю власністю є підсудний.
(Далі буде)