Уперше опубліковано: 30.04.2023
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2023 року)
Ми кілька разів заходили на цю тему, але вона все одно залишалася незакінченою, а вивести міркування на якийсь один висновок, який усе пояснює, так і не вдалося. Тому й повернення до неї ще і ще раз. Немає впевненості в тому, що цього разу це вийде краще, але свіжі події однозначно дають новий ракурс, і про це варто написати, поки все актуально.
***
Упродовж останніх кількох місяців ворожа преса щотижня пише про те, що в цехах західних підприємств, які пішли з росії, намагаються налагодити випуск чогось, що там вироблялося до масового виходу. Найчастіше йдеться про складальні підприємства автомобільної промисловості, але є повідомлення про щось подібне із суміжних областей, наприклад, і такі:
«Багатопрофільний холдинг S8 Capital повідомив, що завершив угоду з придбання російських активів німецького концерну Bosch в Енгельсі Саратовської області. У периметр угоди ввійшли 100% трьох компаній групи Bosch: завод з виробництва свічок запалювання, завод з виробництва електроінструментів і майданчик з виробництва котлів опалення. Bosch, який у тому числі виробляє деталі автомобілів, рік тому заявив, що згорнув переважну частину свого бізнесу в рф і призупинив постачання компонентів для вантажних автомобілів у росію та російським клієнтам частково через ознаки того, що її продукція використовується в нецивільних цілях із порушенням місцевих контрактів».
З одного боку, зрозуміло, що активи, які «підвисли», довго не залишаться безгоспними і їх приберуть до рук близькі до влади ділки, але з іншого – їх зобов’язують продовжувати випускати те, що там виготовляли «до епохи історичного матеріалізму». В результаті виходить, що про вироби, які не входять до розряду кінцевого продукту або ширвжитку, майже нічого не чути, а от автомобільні підприємства не можуть випускати «Мерседеси» чи «Ауді» просто з шильдиком «Путінка», «Заветный чемодан» або «Друг Кабаевой», щоб і звучало гарно, і скрєпи стирчали з усіх місць. У кращому разі, китайські умільці перелопатили ці виробництва під випуск власних автомобілів так, щоб на місці робити лише великовузлове складання.
Те ж саме станеться і з тими підприємствами, які виробляли якісь комплектуючі чи щось подібне, як описано на прикладі Bosch. А якщо китайські товариші не зацікавляться якимись виробництвами, то на них чекає незавидна доля. Таке цілком може статися, бо возитися з цим у москві чи Саратові буде більш нудно і менш вигідно, ніж зробити все це в самому Китаї, а на місце привезти вже готову продукцію. Воно й зрозуміло, адже продуктивність китайської та російської робочої сили порівнювати марно.
Для того щоб вийти на конкурентний рівень продуктивності саме щодо робочої сили, потрібно повернути військовий комунізм та відповідну систему заохочень у вигляді розстрілів. У нинішній федерації до цього готові як влада, так і стадо, але як не крути, для повного повернення в період «індустріалізації» потрібні специфічні зусилля, а головне – час. А його зараз уже нема. Адже коли товариш Сталін розпочав свою індустріалізацію, він чітко сформулював її сенс, який зводився до того, що технічне відставання від Заходу призведе до того, що за десять років совка вже не буде.
(Далі буде)