ʼАвтор перекладу: Світлана
Діда Донні після відвідання Близького Сходу і великої кількості подарунків, привезених звідти, явно попердолило на золоті. І тут мова не про те, що зараз інвестори масово виходять із долара в золото, і навіть не про те, що йому в Аравії подарували золоту шашку самого аль Чапая, а зовсім інша причина. Насправді з моменту повернення до Овального кабінету він веде масштабну операцію під кодовою назвою «Золотий дощ».
У Штатах уже багато хто оцінив геніальність цієї рішучої операції просто за цінами в магазинах і супермаркетах, і вони дивуються, як спритно дід виймає з їхніх кишень гроші. Він обіцяв, що введені тарифи створять для Штатів Золотий вік і буквально всі їстимуть не з паперових кульків, а із золотої фольги. Ну, а молочні річки з кисельними берегами – це вже як водиться. Плюс до того, виробництва повернуться до США, і всі заживуть у ритмі танго.
Але ось що цікаво: американцям ця ідея, звісно, сподобалася, але їм чомусь не спало на думку подумати про те, чому ідеєю фікс Трумпа стало повернення виробництв. Точніше, не так: чому ці самі виробництва пішли до Мексики, Китаю та інших країн? А відповідь була на поверхні. Це робили самі компанії просто тому, що витрати виробництва за кордоном – набагато, а іноді й у рази нижчі від того, що було в США. Тобто за ту ж саму роботу в Китаї чи В’єтнамі треба платити меншу зарплату, та й інші витрати там не такі суттєві, як у Штатах. Тому саме такі дії дозволяли пропонувати американцям товари за звичною ціною, залишаючи собі норму прибутку, яка дає змогу розвиватися та зростати.
Але якщо все це взяти і розвернути, тобто повернути в США, то вийде, що всі ці витрати рвонуть у космос, і вироблені у Штатах товари будуть значно дорожчими, ніж раніше. А це означає, що повернення виробництва ляже тягарем на тих самих фермерів з Айови чи Кентуккі. Мало того, хтось почне публікувати дані про те, що однотипні товари в Штатах і в Азії мають кратні відмінності в ціні за тих самих споживчих якостей. І це при тому, що бізнес, розуміючи ці ризики, таки наважиться на повернення своїх виробництв назад у США. А якщо ні, то доведеться експортувати все це зі звичних місць, але з купою тарифів усередині.
А бізнес може не наважитися на це і з іншої причини. У колишні часи Штати виробляли продукцію у величезних кількостях за рахунок того, що вона розходилася по всьому світу. А тепер ідеться на те, що країни, які отримали санкції від Трумпа, або відмовляться від американських товарів, адже є маса дешевших аналогів, або обставлять їх такими митами, що ринок буде фактично закрито саме для американської продукції.
Просто зараз це відбувається з продукцією сільського господарства. Ринки швидко переорієнтуються на інших постачальників, де-факто позбавляючи США все більшої частини традиційних ринків збуту. А виробництво, орієнтоване тільки на внутрішній ринок, – глухий кут. Навіть Китай з його гігантською промисловістю не може собі дозволити працювати виключно на внутрішній ринок. Ба більше, в Китаї такий варіант розглядають як безумовну катастрофу, і тому всі ці фокуси, які показує дід, вже почали вилазити боком кінцевим споживачам у США.
Але ось сьогодні його знову, як стару гармошку, порвала тема золота. Тепер він оголосив про систему національної системи протиракетної оборони «Золотий купол». Важко сказати, що саме Додік мав на увазі, називаючи її таким чином, але не виключено, що йдеться про вартість проєкту. Але тепер він там ніби пам’ятник, і ніхто не може обрізати його примхи, крім Конгресу, а той ще перебуває в анабіозі і пускає слину в тому ритмі, який задає Додік. Тож золото у них справді буде скрізь, де ступив Трумп. Точніше, золото буде в нього, а от у виборців буде інший продукт.