Уперше опубліковано: 06.01.2023
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
В’ЯЗНИЦЯ
У місцях не таких далеких є свої, давно усталені правила, які не слід відкидати як об’єкт вивчення в жодному разі, тому що багато речей, які відбуваються зараз і на наших очах, можуть виявитися або зовсім незрозумілими, або зрозумілими не до кінця. Наприклад, там не можна у когось щось забирати силою чи загрозою застосування сили. І це не тому, що в’язниці й табори забиті альтруїстами та філантропами, а з іншої причини. Є безліч способів отримати необхідне без відвертого конфлікту.
Точніше, не так. У скупчених умовах життя, коли ти не можеш просто взяти, розвернутися й піти кудись подалі, важливо уникати зайвих конфліктів. Ті, хто не може жити без них і вирішує свої проблеми конфліктними способами, отримують тавро «гі**омут», і куди б арештант не рухався далі, за ним прийде малява, в якій буде написано цю його властивість.
Ну, а якщо говорити про способи, то найпростіше це проявляється у процедурі гри в карти. Новачок, якщо він не має уявлення, що таке тюремна картярська гра, ніколи в неї не затягується силоміць. Він завжди це робить з власної волі. Для нього можуть виконати натуральний спектакль, як це роблять наперсточники, і йому може здатися, що виграти щось можна легко й невимушено. Інші втягуються у гру з іншої причини. Спочатку їм розповідають про те, що гра тут без банку і що ніхто й нічого не ставить на кін, а розкидають карти просто для того, щоб заспокоїти нерви та вбити час.
Щойно новачок заковтує наживку – далі все просто. У кращому разі він програє все, що має, а в гіршому – програє майбутні передачі або ще щось гірше, бо тюремний борг – справа свята, і втекти від нього не вдасться. Якби зараз був інший час, я міг би написати безліч історій, почутих із першоджерел – старих, просмалених урок, але не зараз. У цьому випадку ми просто говоримо про те, що всі подібні дії в разі виникнення конфлікту будуть піддаватися «розвалам», або розбору, якщо постраждала сторона наважиться на таку процедуру і висуне претензії.
Суть «розвалів» зводиться до з’ясування лише одного питання – чи робив постраждалий щось, що завдало йому шкоди, з власного бажання і власної волі, чи його змусили це робити. І ось усі ці спектаклі з картами чи іншими стандартними процедурами зводяться до того, щоб лох не зміг довести, що він не з власної волі сів грати в карти, що він не погодився грати на щось і врешті-решт що цим «щось» виявилося щось суттєве. Покроково з’ясовується, чи сам він вирішив виконати ту чи іншу дію. І наприкінці цих розборів у більшості випадків лох пересвідчується в тому, що він сам усе це собі і зробив, а співкамерники просто діяли за ситуацією і не порушували волі лоха.
У результаті йому ставлять просте запитання: що якщо ти сам вирішив робити те, що завдало неприємностей, то які в тебе підстави висувати претензії? Лох ще може пробувати розповісти, що він не розумів сенсу того, що відбувається, але йому одразу наведуть його слова, якими він висловлював свою згоду, а там за слова треба відповідати. І щоб не було зайвих слів, їх слід дуже ретельно фільтрувати або, якщо простіше, – стежити за базаром. Саме тому за ґратами майже ніхто й ніколи не матюкається. Не те що там повне табу на матюки, але ці лайливі слова мають настільки обтічний сенс, що їх можуть вивернути в будь-який бік і вийде велика неприємність. Тому краще їх не вживати взагалі.
(Далі буде)