З історії автобанів (Частина 2)

Автор: anti-colorados

Через те що Німеччина опинилася серед світових лідерів автомобілебудування, то не дивно, що там постало питання про будівництво доріг, які б дозволили автомобілям рухатися зі швидкістю, яку ті вже були здатні розвивати. Зрозуміло, що вимоги до таких доріг суттєво відрізнялися від того, що було потрібно в доавтомобільну добу. Це стосувалося і якості покриття, і рівня безпеки руху.

Кайзер Німеччини Вільгельм II був натхненним шанувальником автомобілізму і в 1904 році висунув ідею будівництва спеціальної дороги саме для руху автомобілів. Через п’ять років було засновано спеціальну компанію, відому як AVUS, для проєктування та будівництва того, що пізніше назвали автобаном. Декілька років знадобилося для того, щоб розробити технічні вимоги для дороги і власне – розпочати проєктування з урахуванням цих вимог. Через чотири роки, у 1913 році, почалося будівництво.

Але з початком Першої світової війни роботи було зупинено до 1921 року. Невелика десятикілометрова ділянка дороги, яку встигли збудувати, використовувалася спортсменами як автодром. Але важливе те, що дорога мала двосторонній рух та середню смугу для обгону. Крім того, в ній уже враховувалися радіуси поворотів, які автомобілі могли безпечно проходити на швидкості, та рівне плоске покриття, що забезпечувало надійне зчеплення з колесами автомобіля. Загалом саме тоді було закладено принципи будівництва швидкісних автомагістралей у Німеччині.

У 1926 році було створено нову дорожню компанію, а точніше – консорціум підприємств HAFRABA, метою якої було зв’язати міста Гамбург і Бремен із Франкфуртом-на-Майні та Базелем швидкісною автомагістраллю. Її загальна протяжність повинна була становити 880 кілометрів. Але проєкт виявився надто дорогим, і повоєнна Німеччина просто «не потягнула» його.

Однак ідея носилася в повітрі та втілилася в інший великий проєкт будівництва дороги від Ессена до Дуйсбурга і від Кельна до Бонна. Нарешті, у 1929 році почалося будівництво дороги Кельн – Бонн, яке було завершено 6 серпня 1932 року. Тобто за пів року до сходження Гітлера на вершину влади. Ба більше, очолювана ним партія НСДАП у 1930 році голосувала проти виділення коштів на будівництво швидкісних автомагістралей. Проте вже у процесі будівництва вказаної магістралі Гітлер відзначив важливу особливість самого процесу зведення магістралі: вона утилізувала велику кількість безробітних, чим знижувала соціальну напругу в суспільстві. А НСДАП позиціонувала себе як партія робітників і службовців, і Гітлер це запам’ятав.

Тому щойно Гітлер закінчив бійку за владу і став фюрером нації, він одразу проголосив план будівництва семи тисяч кілометрів автобанів. І справді, вже 23 вересня 1933 року особисто і при збігу величезної кількості публіки та преси він започаткував будівництво магістралі Франкфурт-на-Майні – Мангейм під прапорами нової структури «Рейхсавтобан».

Уже до 1936 року було збудовано близько тисячі кілометрів автобанів, і будівництво рухалося далі аж до 1939 року, коли всю техніку та персонал, зайняті в цьому будівництві, було перепідпорядковано військовим структурам і почалося будівництво вже зовсім інших споруд. Потім почалася війна, і знову виникла перерва в будівництві. Воно відновилося лише після її закінчення, але це – інша історія.

А тут важливе те, що Гітлер просто привласнив собі ідеї, які виникли і розвивалися без його участі. Втім, диктатори завжди привласнюють усі досягнення, і не важливо, чи це Гітлер, Сталін чи путін. Вони мазані одним миром. Ну, а ми будемо сподіватися, що з допомогою колег розвінчали ще один застарілий міф.