Уперше опубліковано: 10.05.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2021 року)
Колеги, які живуть у Німеччині, кілька разів вказували нам на те, що в матеріалах, присвячених підготовці Другої світової війни, ми були не точні у плані того, що Адольф Гітлер був ініціатором і натхненником ідеї будівництва автобанів, і на підтвердження своїх зауважень надіслали нам добірку матеріалів на цю тему.
Ми справді не заглиблювалися в цей аспект питання просто тому, що воно було другорядним відносно тих, які були основними. Проте ясність у цьому питанні потрібна, бо з таких деталей, на перший погляд – незначних, складається або не складається загальна велика картина.
До пандемії мені довелося поїздити деякими, зокрема – найстарішими німецькими автобанами, і тому, крім теоретичного, маю особисте практичне уявлення про це. До того ж, зараз, на хвилі побєдобєсія, крихти правдивих даних про той історичний період особливо важливі, щоб зрештою розвінчати ту величезну і безпросвітну брехню, яку генерує російська пропаганда.
***
Сама ідея будівництва автомобільних доріг із твердим покриттям не просто не нова, а, навпаки – дуже стара. Перші системно організовані дороги з твердим кам’яним покриттям відомі з 5 століття до нової ери. Перський цар Дарій наказав влаштувати такі дороги між важливими адміністративними, транспортними та економічними центрами його країни, переважно – у військових цілях. Такими дорогами можна було швидко перекидати війська, у складі яких було багато колісного транспорту. Окрім того, дороги прискорювали торговельний обмін усередині країни.
Згодом ця ідея, як і багато іншого, отримала другий подих у Стародавньому Римі, де виникла перша справжня мережа бруківок. Ці дороги пов’язували адміністративний та економічний центр імперії – Рим – з найважливішими містами. З урахуванням рельєфу місцевості, ці дороги отримали небувалу кількість мостів, що вже дозволяло говорити про справжню дорожню інфраструктуру. Тоді і з’явився вислів про те, що всі дороги ведуть у Рим.
Потім із дорогами, як і з науками і взагалі культурою, трапилася тисячолітня яма, і до цієї теми повернулися лише в епоху Відродження. Тоді, за часів короля Генріха ІІ (1556 рік), центр дорожнього будівництва перемістився до Франції, і через певний час (у 1747 році) в Парижі виникла інженерна школа дорожнього будівництва та зведення мостів. Довгий час Франція була лідером дорожнього будівництва, і особливо це стало помітно в період великої реконструкції центру Парижа.
Але у глобальному масштабі ситуація з дорогами в тому розумінні, яке є у нас зараз, почала змінюватися після того, як у 1885 році Карл Бенц винайшов бензиновий двигун і, відповідно, почалася ера автомобілів. Для комфортної та головне – швидкої їзди на цьому виді транспорту потрібно було якісне дорожнє покриття, і навіть звична бруківка була трохи не тим, що могло б задовольнити автомобілістів.
Як видно навіть із цього короткого нарису, Адольф Гітлер не міг бути винахідником ідеї швидкісних доріг, бо на момент його приходу у владу цій ідеї вже було 2,5 тисячі років. Інша річ, що кожна епоха висувала до доріг свої вимоги, і тому вони виглядали так, як це потрібно було у відповідний час.
(Далі буде)