Уперше опубліковано: 07.03.2020
Авторка перекладу: Світлана
Довга історія України, як би вона не складалася, не мала одного найважливішого компонента, який демонстрував би факт початку самосвідомості як такої. Напевно, це глибинний процес, який дуже важко створити штучним шляхом. Це визріває всередині того, що стає народом, і, нарешті, заявляє про себе прямим і безпосереднім чином.
Думаю, що на московії це чудово розуміють, бо імперія зобов’язана відчувати визрівання цієї сутності та знищувати її швидко і жорстоко, адже, допустивши її прояв, імперія припиняє бути такою. Сам цей факт говорить про те, що імперський імунітет втрачено і в кращому випадку імперію слід зміцнювати в інших межах, виключаючи територію, на якій виникло це явище.
Це подібно до джина, випущеного з пляшки. Начебто тільки-но імперія розуміла, що це таке і що це треба знищувати, але це розуміли спостережливі та обізнані люди, а маси цього не бачили і не були отруєні можливістю споглядати відцентрові процеси наживо.
І вже не важливо, чи послужить це комусь прикладом чи ні, адже коли приклад є, то за певних обставин його безумовно використають, нехай не сьогодні, а завтра, коли імперія почуватиметься не дуже добре і хвороблива слабкість сковуватиме рухи її членів.
Власне, йдеться про перехід кількості в якість. На прикладі України це виглядає так. Упродовж століть колоніальної окупації Україна генерувала мислителів, письменників та громадсько-політичних діячів, що несли українську ідею, як факел, що освітлював можливий шлях, але не міг запалити критичну масу українства, яке надало б цьому процесові незворотного характеру.
І ось що цікаво: імперія була настільки немічною, що розвалилася не стільки тому, що в різних її колоніях піднявся такий сильний відцентровий рух, що її розірвало на шматки, а просто тому, що її неміч не могла втримати ці колонії.
На підтвердження цієї тези можна навести об’єктивний факт. Совок розвалився не по якихось національних межах і не в тих місцях, куди досягала національна самосвідомість пробудженого народу, а по адміністративних кордонах колишніх республік.
Природні відцентрові процеси діяли б інакше, і як мінімум рф не залишилася б у своїх кордонах, але духу вистачило лише в Ічкерії, яка пішла за національним лідером, а тепер уже й героєм – Джохаром Дудаєвим, і той імпульс, який він надав своїй країні, не згас навіть зараз. Так, путіну вдалося купити частину чеченської знаті, але фактично Чечня не повернулася як колонія, та й взагалі повернення Чечні – суперечлива тема. Москва відкупляється від Чечні такими сумами, що можна посперечатися про те, як називати цю республіку, але це точно не колонія.
Щодо України, то при нагоді відвалившись від метрополії, вона просто дрейфувала в орбіті цієї метрополії, далеко від неї не відходячи і майже завжди – повторюючи її маневри. Тобто сталася дивовижна подія: населення України не було готове до виходу з імперії, а Україна вже вийшла. Тобто віз виявився попереду коня. Не дивно, що, зберігаючи таке дивне становище і не сигналізуючи колишній метрополії про свій остаточний вихід, Україна постійно перебувала під загрозою реінтеграції як колонія.
(Далі буде)