Автор перекладу: Світлана
За великим рахунком, шоу, на який зібралися московські фрики замість царя, було б не варте жодної уваги, якби не домовленість про масштабний обмін полоненими у форматі 1000х1000. Цей епізод ми винесемо за дужки не тільки тому, що доки він не відбувся, рано про нього міркувати в принципі, а й з іншої причини, яку тут і зараз обговорювати явно недоречно. Саме до нього ми обов’язково повернемося, але пізніше, набагато пізніше. Все інше – повна маячня імперської лихоманки, яка, крім ганебного сміху, нічого не викликає.
Як заміну коментаря саме на тему обміну полоненими наведемо текст ворожого ТГ-каналу, який прямо стосується цього питання, але крім того, ще й містить досить цінні перли, які проскочили явно ненароком. Отже, з цього приводу виступив черговий депутат їхньої госдупи і за сумісництвом – колишній генерал. Як водиться, саме цей спецвідлов виявляється найбільш нестриманим на язик, що зайвий раз і підтвердилося. Отже, ось цей сюжет:
«За підсумками переговорів у Стамбулі було оголошено про домовленість провести наймасштабніший із початку СВО обмін полоненими за формулою «1000 на 1000». Здавалося б, для сімей військових, які потрапили в полон, – прекрасна новина, яка повинна вкотре показати: росіяни своїх не кидають!
Але ні. У Держдумі знайшлися окремі персонажі, здивовані наявністю у противника такої кількості наших полонених. Наприклад, член комітету Держдуми з оборони Віктор Соболєв каже, що потрапляння такої кількості російських військових у полон – це погано…»
Тут ми дозволимо собі дещо роз’яснити, бо ті, хто не мав досвіду служби в совковій армії, можуть не вловити, що хотіла сказати ця онуча. Скажімо так, навіть ослику, якого лапті використовують як логістичний засіб останньої милі, зрозуміло, що будь-які власні втрати – погано. А до втрат зазвичай відносять убитих, поранених, зниклих безвісти та полонених. Тобто взяти і розповісти про те, що полонені це погано, – це все одно що пояснювати про масло масляне або мокру воду.
Насправді ж генерал хотів сказати, що поганою є не сама присутність у полоні, а той факт, що досить велика кількість особового складу таки здалася в полон. Тобто генерал вважає ганебним сам факт полону, хоча ми маємо великі сумніви в тому, що якби він опинився в подібній ситуації, то зробив би постріл собі в лоб, хоча б із чобота. Але далі йдуть міркування, які розкривають певні контексти ситуації.
«Чи означає це, що в комітеті не знають про реальні масштаби втрат та кількість полонених військових? Зобов’язані знати. Порядок цифр нам відомий, але ми його розкривати не будемо, щоб не шокувати читачів… Соболєву відомо, скільки наших строковиків потрапило в полон після прориву кордону в Курській області. І чому тоді нам довелося терміново робити запит на обмін. Це наші хлопці, яким ще воювати й воювати. А такі, як Соболєв, по суті, кажуть: «Хлопці, в полон потрапляти не треба. Стріляйтеся, підривайте себе, але тільки не в полон». Така практика, на жаль, є в багатьох підрозділах».
Ось так, вирішили відтягнутися по депутатах у кашкетах і почали ляпати про те, що кількість втрат вони навіть називати бояться, хоча знають їх порядок, але не можуть опублікувати, щоб не шокувати курник. І щось там таке про Курську область розповів, що знають вони і не знають всі інші. Отже, коли там хтось радісно пускає слину і розповідає, що вони зі Швецією воювали 21 рік, то непогано б їм згадати про те, скільки років «вбивця авіаносців крейсер москва» вистежував свій авіаносець і чим це для нього закінчилося. А втім, такі промови в Анкарі штовхав товариш Мединський, який і є завідувачем з переписування історії. А в нього все одне й те саме: Рюрик послав на війну зі Швецією 28 панфіловців, і ті їх 21 рік били на Куликовому полі.