Автор перекладу: Світлана
Європа неухильно рухається до змін як структури безпеки Старого континенту, так і її нового наповнення. Власне, повоєнна концепція безпеки себе зжила вже давно, і НАТО як організація, що гарантує військовий аспект безпеки, давно вкрилася пилом та іржею. Це стало настільки очевидним, що такий стан речей привів до того, що сили, протистояння яким і було головною метою Альянсу, дійшли висновку про те, що настав час потицяти цю сутність палицею, щоб зрозуміти, наскільки вона жива чи мертва. Тобто сама «безпека» вже настільки занепала, що носій небезпеки отримав підставу випробувати її на міцність.
Але найнеприємніше в цьому всьому те, що основним чинником цієї безпеки з моменту заснування НАТО були США. Майже вісім десятків років аксіомою було те, що як би у Штатах не закручувалися політичні баталії, але євроатлантичні позиції Вашингтона будуть непорушними. Не в останню чергу цей стан справ спирався на те, що Штати самі взяли на себе роль безумовного лідера західного світу і взагалі – світового лідера. Ну, а лідер зобов’язаний підтверджувати свої амбіції, насамперед – лідируючи у всьому, що стосується безпеки.
Саме ця майка лідера давала Вашингтону масу преференцій і, зокрема, право втручатися в будь-які політичні, економічні чи силові процеси, що відбуваються у всьому світі. Всі розуміли, що там сповідують принцип: «Що дозволено Юпітеру, не дозволену бику». І слід зазначити, ніхто особливо не бикував, приймаючи цей статус-кво. Звідси й величезний перекіс військового наповнення НАТО, де міць організації переважно забезпечували збройні сили США.
Звідси випливає, що всередині НАТО нікому навіть на думку не спадало кинути виклик Штатам з приводу лідерства в Альянсі, але так само ніхто не міг припустити, що внутрішньополітична ситуація в США здатна настільки сильно змінитися, що ті самі відмовляться від свого лідерства. Саме це зараз відбувається на всіх напрямах. Адже ніхто не скаже про те, що саме НАТО якось особливо дратує Трумпа і він вирішив «повісити кашкет на цвях». Приблизно те саме він робить і за іншими напрямами зовнішньополітичної діяльності. І найголовніше – значна частина населення США вітає подібні зміни, як схвалює і процес відмови від основ демократії та перетворення США на автократію.
Тобто Штати демонструють фундаментальні зміни, і до цього слід ставитися як до неминучого процесу, а тому прагматично вибудовувати нову, постамериканську систему європейської безпеки. Час ілюзій минув, і потрібно діяти відповідним чином. Очевидно, що своє нове позиціонування в рамках НАТО Трумп оголосить на черговому саміті Альянсу, до якого залишилося лише кілька тижнів. А до цього моменту відомо про те, що він просуває ідею про підвищення військових витрат країн-учасниць на оборону до рівня 5% і про виведення американських військ із Європи. Щодо військових витрат, то його заяви виглядають як закид європейцям, але не вносять ясності щодо того, чи готовий він сам затвердити бюджет США з 5% видатків на оборону?
Згідно з бюджетом на поточний рік, США мають 3,4% ВВП, призначені для видатків на оборону. Проєктом бюджету на наступний фінансовий рік передбачено збільшення цих витрат до трильйона доларів, але як це буде співвідноситися з обсягом ВВП, поки невідомо. Втім, подача Трумпа про 5% чітко вкладається в його стиль – закинути пропозицію з розрахунком на те, що її відхилять. Тільки цей стиль Додіка вже давно всім відомий, як відомо й те, що він впадає в ступор і намотує чуб на носа, не розуміючи, що з цим робити. І схоже, в Європі прийняли цей пас.
Так, буквально щойно стало відомо, що Німеччина готова виконати вимогу президента США Дональда Трампа про підвищення оборонних витрат до 5% від валового внутрішнього продукту. Про це заявив міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль на зустрічі міністрів країн НАТО в Туреччині. За словами Вадефуля, 3,5% від ВВП заплановано спрямувати на традиційні оборонні потреби, а ще 1,5% – на модернізацію військової інфраструктури. Ну, а прямо міністр сказав таке:
«Ми рухаємося до цієї мети. Альянс згуртований, і кожен має розуміти, що в результаті цієї трагічної війни в Україні НАТО стало сильнішим і більш єдиним, ніж будь-коли».
Цю заяву можна вважати продовженням жорстких анонсів, які зробив канцлер ФРН Фрідріх Мерц одразу після вступу на посаду. Нагадаємо: тоді Мерц заявив, що доведення оборонного бюджету до 5% від ВВП означатиме щорічні витрати в розмірі близько 225 мільярдів євро, що є безпрецедентним показником за всю історію ФРН. При цьому в коаліційній угоді прямо зазначається, що «одних грошей недостатньо», тому що великі реформи й закупівлі складно реалізувати через бюрократію в Бундесвері. У зв’язку з цим уряд планує найближчими місяцями ухвалити закон, спрямований на «прискорення процесів планування та закупівель» в інтересах армії.
Що характерно, промисловість бурхливо відреагувала на таку політику і висловила не лише свою підтримку цим планам, а й готовність організувати умови для їх фізичного виконання. Зокрема, глава оборонного концерну Rheinmetall Армін Паппергер, чудово відомий в Україні, так прокоментував цю тему:
«Якщо політики створять необхідні умови, промисловість зможе забезпечити армію всім необхідним».
І, як ми знаємо, цей чоловік слів на вітер не кидає. Коли виникла справжня криза після відмови Швейцарії постачати снаряди зенітному гарматному комплексу «Гепард» з огляду на її нейтральний статус, Rheinmetall спочатку викупив велику партію снарядів у Бразилії, після чого їх було перекинуто в Україну, а згодом повністю викупив завод в Іспанії, який їх виробляв, і тепер випускає снаряди без кооперації зі Швейцарією. Недарма ж лапті готували на нього замах, який було своєчасно відвернено. Воно й зрозуміло: німецька військова промисловість уже десятиліттями перебивається з хліба на воду, але схоже на те, що зараз для неї починається біла смуга, і, звісно, цей момент ніхто не наважиться проґавити. Ну, а з урахуванням того що канцлер Німеччини заявив, що за свої гроші його країна починає будувати найпотужнішу армію в Європі, то все це вже має дуже серйозний вигляд.
Щоправда, тут слід зазначити деякі моменти, що залишилися за кадром. Немає конкретної дати, до якої розраховано перехід на фінансування оборони в наведеному вище обсязі. Нагадаємо: ще кілька років тому на черговому саміті НАТО було ухвалено рішення про вихід з анабіозу країн-учасниць, і для цього було поставлено мінімальний рубіж витрат на оборону – 2%. Однак, згідно з даними НАТО, у 2024 році лише 23 із 32 держав-членів Альянсу досягли цільового рівня 2% від ВВП на оборону. Тобто частина країн ще не досягла попередньої мети, а тепер затверджується зростання витрат більше ніж удвічі.
Втім, деякі орієнтири все-таки є. Так, на початку травня генсек НАТО Марк Рютте запропонував країнам Альянсу план доведення сукупних оборонних витрат до 5% ВВП до 2032 року. Згідно з пропозицією, 3,5% будуть спрямовуватися на військові потреби, ще 1,5% – на інші заходи, пов’язані з забезпеченням безпеки. Крім того, ініціатива Рютте передбачає регулярний і жорсткий механізм контролю за виконанням цих цільових показників. Це при тому, що просто зараз трійка лідерів із витрат на оборону в НАТО має такий вигляд: Польща – 4,12% ВВП, далі –Естонія (3,43%) та США (3,38%).
Тим часом кілька днів тому агентство Bloomberg, спираючись на свої джерела всередині Альянсу, повідомило про те, що країни НАТО розпочали розроблення угоди, спрямованої на значне підвищення оборонних витрат. За словами поінформованих співрозмовників агентства, документ справді передбачає досягнення рівня 5% від ВВП до 2032 року. А це може стати наймасштабнішим збільшенням військового бюджету Альянсу з часів холодної війни.
У цій ситуації цікаво те, що всередині самого НАТО вже є розуміння того, що хоч і доведеться напружувати економіку, але час, коли можна було сподіватися на розсудливість москви і на те, що Вашингтону буде достатньо тупнути ногою, і хмари розсіються, – минув. Ба більше, тепер усім зрозуміло, що Трумп всіляко намагається зіскочити з цього коня і що тепер Європа залишається самостійною одиницею перед уже більш ніж реальними викликами.
І між іншим, на те є всі підстави, тому що з Пентагону прозоро натякають на те, що максимум до кінця року відбудуться переговори США зі своїми союзниками, де будуть обговорюватися обсяг і порядок виведення військ. Ну, а те, що це виведення відбудеться, в Пентагоні вже не мають сумніву. Вони вже надивилися на товариша Муска, який здійснює термінові скорочення всього в державі, і тому не мають ілюзій щодо цього.
Це підтверджує і посол США в НАТО Метью Вітакер, який на нещодавній конференції, присвяченій питанням безпеки, що відбулася в Естонії, прямо сказав, що це особисте і принципове рішення Трумпа. За його словами, Додік просив передати європейським союзникам, що США вже останні 30 років прагнуть до скорочення своєї участі в НАТО, але досі не було рішучого президента, який міг би сказати: «Все це станеться зараз» – і дати команду на виведення військ.
При цьому Вітакер говорить, що все відбуватиметься цивілізовано та з урахуванням інтересів союзників і партнерів, але ж ми пам’ятаємо, як той самий Трумп сказав ті самі слова з приводу виведення військ з Афганістану і як це цивілізовано відбулося? Потім він усю вину за своє рішення повісив на Байдена, який просто виконував той план, який особисто підписав Трумп.