За законами жанру (Частина 1)

Уперше опубліковано: 10.07.2023

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Закони жанру – явище невідворотне, і лише одиницям вдається вийти за ці рамки, але тільки для того, щоб створити власні закони для нового відгалуження жанру. Та найчастіше вихід за рамки одного жанру змушує втискатися в рамки іншого, і загалом виникає запитання про те, чи варто було городити город, чи можна було просто діяти за правилами, передбаченими іншим жанром.

На зорі піратських відеокасет як гриби виросли відеосалони, де показували голлівудські фільми. Ті, хто добре почувався під дахом, навіть малювали афіші, де разом із назвою фільму вказували його жанр.

Якось начебто на Харківському залізничному вокзалі на очі потрапив напис «комедія жахів». Час до поїзда ще був, і вирішив подивитися. Вже не пам’ятаю, що там показували, але відтоді зрозумів, що якщо вказують такий жанр, то там не буде ні комедії, ні жахів. І тільки нещодавно хтось сформулював те, чому це поєднання не працює. Виглядає це так:

Тут справді додати нічого, і раз там ідеться про москву, то саме там зараз можна спостерігати за суворим дотриманням жанру. Як не раз уже зазначалося нами, колегами та іншими спостерігачами, путін є дивовижною сумішшю невігластва, безталанності та чванства. До війни мені довелося дискутувати з пацієнтом звідти, і коли я йому сказав про те, що путін – сіре убожество, його аж на шматки порвало, і він почав доводити, що сірість не могла дістатися до першого крісла. Спочатку я думав розповісти йому про сірість і безталанність лідерів совка, але вирішив, що у пацієнта будуть проблеми з істинною історією, і тому це буде марно витрачений час. Тому довелося скоротити діалог, і я йому сказав, що в країні сірих і неосвічених виродків путін буде чимось на зразок камертону, і тому те, що він сів у перше крісло, не дивно, на чому діалог і закінчився.

Коли товариш Ленін урочисто віддав кінці і постало запитання про те, хто ж буде першою особою, то майже всі більшовики пророкували на цю посаду товариша Троцького. Справді, він був найближчим соратником Леніна і разом із раніше померлим Яковом Свердловим саме він був основним теоретиком будівництва соціалістичної держави. Ці два персонажі щодо формування теорії соціалізму здорово переплюнули Леніна, і образ такого явища, як «червоний терор», належав саме цим двом товаришам. І через те що товариш Троцький пережив товариша Свердлова, ще й сформувавши під себе червону армію, він був основним претендентом на престол.

Але були ще Зінов’єв, Каменєв та інші товариші, калібром набагато більші Сталіна, але на Кобу погодилися тільки тому, що будь-який зі згаданих вище кланів почав би знищувати конкурентів. А Сталін був – ні риба ні м’ясо. Теоретик із нього – ніякий, під час громадянської війни він себе показав як нездара і боягуз, а тому така лохувата фігура влаштовувала всіх. Але як потім виявилося, вони недооцінили Віссаріоновича, в душі якого дрімав кат, і в результаті він знищив усі ті клани, які сподівалися уникнути бійки, і створив режим, перед яким Рейх Гітлера здається дитячим садком «Веселка». Просто Сосо Джугашвілі не встиг розвернутися так, як йому того хотілося б. До речі, червоні кхмери в Камбоджі якраз і здійснили все те, що з різних причин не вдалося Троцькому, Свердлову і Сталіну.

(Далі буде)