«Город «славы» боевой» (Частина 2)

З огляду на те що наші військові намагаються бити, щоб двічі не вставати, то можна припустити, що там знову про щось радилися, а закінчилося все – вже як завжди, – урочистою кодою. Тут є ще одне міркування. Скажімо так, за час широкомасштабного вторгнення флот зазнав настільки тяжких втрат корабельного складу, що зараз має вигляд урізаної флотилії, а тому для керування залишками колишньої розкоші потрібно набагато менше командного складу. Водночас втрати авіації поки не такі катастрофічні, та й поповнювати втрати літаків і вертольотів усе ж таки простіше, ніж втрати кораблів. 

Усе це до того, що у знищеній халабуді, швидше за все, розміщувалися два штаби – ВМФ і ВПС противника і насправді там був варіант «два в одному»,  тож ціль виявилася справді жирною. Не виключено, що на гриль пішли як моряки, так і авіатори. Але про це ніхто й нічого не розповість, бо там є свої процедури та протоколи. Адже після знищення головного штабу чорноморського флоту лапті так і не зізналися про те, скільки там зажмурилося Нахімових та Ушакових. Тут буде так само. Щось спливе пізніше, коли згодом з’являться публікації некрологів. Але за цим треба стежити спеціально, а кому воно треба, адже тут діє принцип: «Загинув Максим, та й *** з ним».

І тут постає вже стратегічне питання, відоме ще з часів радянських бойовиків про комдива Чапаєва, а саме: «Куда ж крестьянину податься?» – у сенсі де ж тепер обладнати цей самий штаб і чи варто вивішувати відповідну табличку? Плюс до того, з часів загибелі крейсера та головного штабу вже невідомо, куди подівся той самий церковний артефакт, який повинен оберігати лаптів від усяких халеп. Можливо, його перенесли на вулицю Гоголя, і якщо так, чи вдалося врятувати безцінну реліквію? Але головне питання все ж таки полягає в тому, куди тепер розміщувати це штабне господарство? Дивно, що ще першого разу вони не розмістили його в коледжі або школі. Зрештою, можна було б викинути мотлох із досить великої будівлі в центрі Севастополя, бо ця поема таксидермії, яка називалася «Панорамою», вже давно нікому не потрібна, а пристойна та містка квадратура – ось вона.

З іншого боку, сучасна війна показує, що навіть розміщення в ліцеї чи гімназії – не радикальний варіант. Так, потім можна підняти сморід, як у ситуації з коледжем у Старобільську, але провідних фахівців «Рубікону» вже не повернеш. Так і тут. Прикритися цивільним об’єктом – не проблема, але це спрацює лише постфактум, і те – слабенько. Тож рішенням могла б стати мобільність. Тобто штаб міг би переміщуватися і не залишатися на одному місці понад добу. В такому разі вирахувати його було б набагато складніше.

Але й тут є проблема. Сили оборони України вже дісталися Приазов’я та північної частини Криму, де своїми дронами випалюють усе, що хоч якось схоже на військову техніку або транспорт, який перевозить військові вантажі. Але хто сказав, що колона має складатися зі звичних військових вантажівок, які ШІ дронів уже зчитує просто в один дотик? Адже можна влаштувати караван на основі гужового транспорту, який дедалі частіше використовується лаптями. Тобто все це військо можна закамуфлювати під циганський табір і так залишатися непомітними. Та й штабним офіцерам так буде спокійніше, а головне – веселіше, бо на посади циганок візьмуть перевірених зв’язківок та ще когось.

Та як би там не було, але вже другий флотський штаб пішов під знесення. А як відомо, для повного комплекту потрібен третій раз, тож чорноморська флотилія – в очікуванні. Ну, а ми не сумніваємося в тому, що й третій штаб теж закінчить свою діяльність під ревіння бульдозерів, які згрібають його зруйновані стіни.