Авторка перекладу: Світлана
До середини дня стали відомі подробиці ракетного удару по будівлі штабу так званого чорноморського флоту на вулиці Гоголя в тимчасово окупованому Севастополі. Для тих, хто вже забув передісторію, – короткий зміст попередніх серій. Отже, три роки тому парою ракет «Сторм Шедоу» було знищено будівлю штабу чорноморського флоту, яка була такою ще з часів совка. Ракети прилетіли туди в той момент, коли командувач зібрав нараду, але, як зрозуміло, до кінця порадитися не вдалося. За свідченням очевидців, одна з ракет влучила саме туди, де розташовувався величезний кабінет командувача і де він проводив наради.
Далі – трохи містики. З чуток, у кабінеті командувача була якась нестерпно цінна церковна реліквія-оберіг, яку спеціально підняла водолазна група з надр знищеного чорноморського флагмана тоді ще флоту і яка відтоді оберігала кабінет самого командувача. Як показали подальші події, реліквія спрацювала не зовсім так, як це припускали на крейсері та у штабі. Принаймні, лапті розповідали про те, що будівля штабу зламалася повністю, а командувач не отримав жодної подряпини. Щоправда, з того часу його ніхто не бачив і сам він ніяк не пояснив свого чудесного «порятунку».
Тут треба зазначити, що і про крейсер інформація пішла не відразу. Після перших повідомлень ЗСУ про ураження корабля лапті назвали це фейком і мамою клялися, що крейсер почувається чудово, бадьоро ворушить гвинтами і, як завжди, пінить хвилі і лякає чайок. Лише згодом, коли тема пішла з перших шпальт новин, вони зізналися, що з кораблем щось пішло не так і його тимчасово сховали на дні моря, хай і не дуже глибоко. З іншого боку, розповідати про те, що крейсер махнув у «навколосвітку», коли на видному місці в Севастополі прикрутили жалобну табличку з іменами загиблих членів екіпажу, було не комільфо.
Інша справа – командувач. Про нього взагалі можна було розповідати що завгодно, мовляв, працює товариш – креслить щось на картах, тому й не з’являється на публіці. До того ж, публіка йому вже й не потрібна, бо в його віці вже не до секстантів та інших витівок. Не потрібна йому публічність, і край. Хоча у пресі з’явилося кілька повідомлень про те, що він спустив на воду у ванні паперовий кораблик і видував чудові бульбашки з мильної піни, але перевірити достовірність цих фактів уже неможливо.
А тим часом пошкодження будівлі були настільки суттєвими, що, швидше за все, ні від самого командувача, ні від присутніх на нараді нічого й не залишилося, крім ДНК, які можна було зібрати з уламків будівлі. Не дивно, що зрештою до будівлі пригнали бульдозери, і від штабу залишилися тільки спогади. Однак командувати кораблями, і катерами, що залишилися, комусь треба, і для цього потрібне відповідне місце. А для таких урочистих випадків ще з часів совка, було передбачено ЗКП (замасковані командні пункти) з усіма зручностями, зв’язком, буфетом та всім необхідним. Мені особисто довелося бачити, як виглядав ЗКП мого батальйону й навіть дивізії. Це щось подібне до бункера, але не сказати, що воно там таке серйозне, як тепер у прутіна. Проте туди можна завжди перемістити відповідний штаб, і він працюватиме в таємному місці.
Тільки от усе це розміщувалося на окупованій території України, а тому – особливих таємниць там не було, і не дивно, що прилетіло по ЗКП, який теж повністю перестав функціонувати. Словом, треба було переселятися в якесь інше, менш зручне місце, і наскільки можна зрозуміти, цим місцем виявився штаб авіації чорноморського флоту на цій самій вулиці Гоголя, куди прилетіло сьогодні. Щодо часу прильоту – нічого не можу сказати, і тому важко визначити, хто був у штабі в цей час і скільки там взагалі було військовослужбовців, але, судячи з фотографій цієї будівлі, вигоріло там буквально все до стану «гриль».
(Далі буде)