До справ поточних (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

РУБІО «В ОТКАЗЕ»

Сьогодні преса цитує держсекретаря США Марко Рубіо, який розповів про те, що «тристоронні переговори» щодо припинення війни в Україні зараз не ведуться. За його словами, вони зайшли в глухий кут, і, натякаючи на Європу, він сказав, що якщо є охочі включитися в цей процес, то він тільки за. Зазвичай на цьому ЗМІ ставлять крапку, а ми поставимо кому, бо заява ця дуже добре характеризує адміністрацію Тромба в її естрадно-цирковому вигляді.

Почнемо з того, що цю заяву зробив держсекретар, який у цих переговорах не брав участі і навіть їх не ініціював. З американського боку це робили домашні клоуни Додіка – Кушнер та Віткофф, а Рубіо в цьому взагалі не брав жодної участі. Проте саме йому було доручено розповісти про те, що припинити сто-п’ятсоттисячну війну його шефу не вдалося. І це при тому, що зі своїм самовпевненим виглядом Додік обіцяв закінчити війну якщо не по телефону, то за два-три дні. Але в результаті він забув про свої обіцянки, і останнє, що він повідомив публіці з тим самим самовпевненим і самовдоволеним виглядом, – що цієї війни не повинно було статися. І він досі переконує всіх у тому, що війну розпочав не прутін, а Байден.

Із цього випливає, що солодка парочка переговорників, які давно підмінили собою самого Рубіо, зайшла у глухий кут і не знає, як із нього вийти, як не знає, як вийти з глухого кута і в іранській темі, де вони теж щось там вирішували. І ось за цими цирковими номерами всі якось забули про те, що Тромба ніхто не тягнув ні за язик, ні за іншу частину фюзеляжу, щоб неодмінно розпочинати ці безтямні й марні переговори. Йому самому захотілося сповнитися священного вигляду для того, щоб йому присудили Нобелівську премію миру, а далі – його переговорні зусилля було спрямовано виключно на те, щоб чинити тиск на Україну.

Власне кажучи, все, що він міг зробити в цьому плані, вже зроблено. Він скасував військову допомогу Україні, він ставить палиці в колеса навіть Європі, яка готова за гроші забезпечити постачання озброєнь та боєприпасів, що виробляються тільки в США. Він скасував санкції на нафту з курника і, як пишуть ЗМІ, він готовий надіслати до Ленінбурга свого представника на «економічний форум». Тобто він використав практично всю гидоту щодо України, яку тільки зміг, а іншої вже й не залишилося, тому переговорний процес і зайшов у глухий кут.

Лякати Україну і тиснути на неї вже практично нема чим, а більше він нічого й не збирався робити в цьому плані. Тож нехай вони там залишаються у глухому куті і займаються Іраном або чимось ще. Зрештою, вже до берегів Куби погнали авіаносець, і тому їм є куди утилізувати свої потуги. Знову ж таки, цього року премію миру від Нобеля ще не вручали, і, можливо, розпочавши «не війну» ще й проти Куби, Додік може ще раз спробувати щастя. Можливо, Бібі подасть ще одну заявку, щоб визнати друга, який витирає об нього ноги, наймирнішим пацієнтом, який зробив на мир найбільший внесок. Ну, а про витирання ніг Додік буквально щойно розповів пресі, щоправда, висловився він інакше, але не менш змістовно. За його словами, Нетаньягу зробить усе, що він попросить. Буквально все. Тож так прем’єром Ізраїлю не підтиралися навіть бородаті, але, можливо, ми просто не розуміємо краси їхніх рольових ігор.

(Далі буде)

Один коментар до “До справ поточних (Частина 1)”
  1. > він використав практично всю гидоту щодо України, яку тільки зміг, а іншої вже й не залишилося, тому переговорний процес і зайшов у глухий кут.
     
    Тобто, користуючись його же термінологією, в нього не лишилося карт.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *