Про світовий порядок (Частина 6)

Автор: anti-colorados

Крім того, курник – технологічно відстала і рабська країна, у якої вже немає вмісту, який дозволив би їй претендувати на цей титул. Наявності ядерної зброї вже недостатньо для таких претензій, а завтра вона взагалі може втратити свій колишній статус. З Китаєм – інша історія. Він має заділ на роль міцного регіонального лідера, але на глобальний рівень він явно не потягне, і для цього є безліч причин, а фундаментальну було описано вище. Сі теж поступово виживає з розуму, і з цим нічого не вдієш, а міняти його можна тільки після того, як він склеїть ласти. Ну, а на довершення цієї картини можна оглянути те, що просто зараз вимальовується на постамериканському просторі.

США – НІМЕЧЧИНА – НАТО

У ці дні стало відомо, що Тромб оголосить параметри виведення своїх військ із Європи. Що це означає – немає потреби пояснювати, бо всі чудово знають, як там опинилися американські війська і які функції виконували. І ось у п’ятницю буде оголошено параметри виведення військ, терміни і взагалі – перспективи присутності американських військ у Європі. І тут усе вказує на те, про що було сказано вище. Про виведення військ Тромб уперто міркував ще під час першої каденції, але тоді на нього було кому накинути намордник, а тепер такого бути не може в принципі, і він виконує все, що йому заманеться. Але виведення військ – це довгий підпис Додіка під некрологом наддержави, а в Штатах усміхаються з цього приводу.

З іншого боку, зараз говорять про те, що в Європи надто мало часу, щоб компенсувати виведення американських військ. І тут згадуємо про популізм, який розкладає нормальний світ. Строку було майже десять років з моменту перших промов Тромба про виведення. Але лише в останні рік-два почалися якісь реальні дії для підвищення обороноздатності Європи. Тож тут немає нічого дивного чи раптового. Треба було просто тверезо оцінювати перспективи та робити свої висновки. А позитивний момент тут у тому, що Європа стрімко вчиться думати про власну безпеку самостійно. Ба більше, станом на зараз присутність американських військ у Європі не вирішує взагалі нічого. За каденції Тромба вони не воюватимуть за європейських союзників, і про це практично прямо говорять перші особи США. То в чому трагедія?

Але в цій історії є ще один шар, який вказує на те, наскільки далеко Штати опустилися від рівня свого колишнього статусу. Практично всі американські ЗМІ одним з головних аргументів на користь виведення військ із Європи називають неповажне ставлення канцлера ФРН Мерца особисто до Тромба. При цьому там не уточнюють того, що сам Тромб поливав помиями і всю Європу, і кожного свого союзника окремо, виключаючи друга Орбана. Але тут справа не в цьому, а в тому, чим же Мерц так образив Тромба?

Насправді все складається приблизно так. Тромб кілька місяців поспіль тупцював на улюбленій темі, мовляв, Європа – боягузлива, не хоче воювати, і йому, войовничому головнокомандувачу, просто огидно на це дивитися. У розпал цієї риторики відбувся візит Фрідріха Мерца до США, і канцлер вручив Тромбу свідоцтво про народження його діда Фрідріха, оформлене в рамку для того, щоб вивісити цей документ на почесному місці. Тоді про це писали так, що, мовляв, Мерц нагадав Тромбу про його німецьке коріння. Але насправді це був жест іншого змісту, який заткнув фонтан Додіка про боягузливу Європу аж до війни з Іраном.

Справа в тому, що Тромб – спадковий ухилянт, або косар від армії. А дідусь Фрідріх якраз і став найзнаменитішим косарем. За те, що він відмовився виконувати свій військовий обов’язок, його позбавили німецького підданства, ба більше – йому дали вісім тижнів для того, щоб той покинув Німеччину. По суті, за ухиляння від військової служби діда Додіка депортували, і так той опинився в США. Трохи згодом він подавав прохання про поновлення підданства та можливість повернутися до Баварії, але йому в цьому відмовили. Татусь Тромба прокосив від мобілізації під час Другої світової війни, а сам Додік відкосив від мобілізації під час В’єтнамської війни. А от Фрідріх Мерц, хоч і не брав участі в бойових діях, але все ж таки відслужив у Бундесвері свої 15 місяців. Безумовно, Додік усе зрозумів, і ось ця помста виглядає вже настільки низько, що це ніяк не може співвідноситися з лідером наддержави.

(Далі буде)