Автор перекладу: Світлана
Нещодавно ми торкалися теми вирування лайна «у нутрі» вигрібної федерації, але переважно це стосувалося так званих еліт. Уже після матеріалу на редакційну пошту звідти надійшла анонімка, в якій підтверджуються викладені настрої еліт і сказано, що, мовляв, якщо знайдеться хтось авторитетний, хто наважиться на відкриту боротьбу не тільки з прутіним, а й з його зграєю, причому – найбільш ультимативними способами, то фінансування такого персонажа буде надмірним. Тобто йому дадуть більше того, що він зможе попросити на боротьбу, з максимально завищеним прайсом.
Просто справжніх буйних мало, от і немає ватажків, а гроші вже є. До речі, анонім повідомляє, що якби Пригожин на кожному кроці не розповідав про те, що свій заколот він підняв не проти прутіна, а проти поганих товаришів, то ще в Ростові він отримав би пропозицію, від якої не зміг би відмовитися. Цікава думка, але через те що це був анонім, то й ставитися до цієї заяви слід відповідним чином. З іншого боку, звідти вже давно не надходить нічого, окрім анонімок.
Втім, жабогадюкінг там триває, і тут важливо вже не те, наскільки він глибокий у тому чи іншому напрямі, а кількість цих напрямів. Останнє, про що ми писали на цю тему, була доля щиросердого вівцелюба та вівцезнавця – Нарзана Кефірова. Просто нагадаю, що він особисто був присутній на аудієнції царя і заявив, що і не хворий він зовсім, і що може віджатися бородою від підлоги хоч 100, а хоч і 200 разів, як і його синок.
Щоправда, той не має бороди, але нібито може чимось віджатися і без неї, причому – з вагою всіх орденів, медалей, значків та інших ригалій. Тоді ж ми навели коментар конторських, які радили Нарзану Кефірову не захоплюватися випічкою, в сенсі – не розслабляти батони, бо «чорна мітка», надіслана йому, повернення не має. А практика показує, що у контори з пам’яттю все гаразд і вони вміють мститися. Тут важливо те, що в цій прихованій загрозі на адресу вівцелюба пролунав відрізок часу – два місяці, тому ми повернемося до цієї теми у першій половині липня і подивимося, наскільки згнила контора – чи там не розучилися робити не лише звук, а й решту.
Відтоді позначилися дві нові лінії прояву закадичної дружби в поганому сенсі слова і в плані – наявності або відсутності щитоподібної залози. Хоч як це дивно, першим під «розсіл» потрапив військовий міністр Мокроусов. Саме так уже пропонують називати цього пацієнта після знаменитого параду 9 травня. Принаймні, ці пропозиції вже закипають у таборі самих чоботів, і це дуже показово. Зрозуміло, що ніхто відкрито не підніматиме бунт на кораблі, бо ще з часів совкової армії там було багато фахівців влаштувати саботаж, не порушивши жодної літери статуту чи наказу.
Просто для того, щоб його влаштувати, треба було ретельно знати і те, й інше, а через те що всі армійські тексти було написано своєрідно, а часом – своєрідно на всю голову, то можна було розіграти сцену з бравого солдата Швейка практично з будь-якого приводу. У результаті це ставало вишуканим саботажем, але викрити його було неможливо. Та що там, мені й самому неодноразово доводилося грати цю роль, і щоразу – вдало. Тож товаришу міністру цілком можуть влаштувати вирвані роки саме таким чином, і можна не сумніватися в тому, що йому забракне розуму переграти подібних саботажників. Він уже не раз і не два продемонстрував глибину своїх знань у військовій справі, що є запорукою будь-яких заходів, спрямованих проти нього особисто.
А трапилося все через дрібницю, а точніше – через форму одягу, в якому Мокроусов з’явився на парад. Як сказав один із хронічних вояків противника: «Він плюнув у ніс усім військовим». І тут треба дещо пояснити, оскільки подальша розповідь і особливо цитати будуть не цілком зрозумілі. Так, ще у своїй армійській молодості мені довелося почути, хай і не на свою адресу, гнівне повчання замполіта батальйону, який кричав солдатові: «Ти не маєш совісті, замість неї в тебе – статут!». Якщо перефразувати цей постулат, виходить, що й душі у їхнього солдата немає, а є статут. А якщо так, то плюнути в душу не вийде апріорі і тому – в ніс. Але уточнення потрібні не з цього приводу, а щодо форми одягу.
Справа в тому, що за часів військового міністра Шойгу чоботи сильно дратувалися через те, що він любить виряджатися в мундир фельдмаршала, хоча навіть рядовим не служив. І справді, фюрер не навішував на себе знаків розрізнення, а Йосипа Віссаріоновича попердолило на форму ближче до завершення війни, а доти він теж юзав френч і галіфе. А ось оленяр одразу одягнувся в мундир, на якому порожнє місце дуже швидко заповнювалося різними медалями від «Мати героїну» до «50 років підводному човну».
Словом, чоботи ледь проковтнули це знущання, аж тут з’явилася програма «У світі тварин», і до оленяра додався вівчар. Він отримав генеральський мундир і теж став колекціонувати на нього різні нагороди, хоч і не так активно, як його синок – явний фалерист. Але тут уже позначився досвід перетравлення форми Шойгу, плюс до того, Кефіров хоч і став генералом, не маючи попередніх звань, але не з військової сфери, а у складі росгвардії. Тож це проковтнути вже було простіше.
Щоправда, ми теж знаємо варіант, коли відомий боксер з’являвся на людях у церковній формі одягу, тож тут начебто хоч неприємно і безглуздо, але стерпіти можна. Але Мокроусов виконав щось прямо протилежне. На парад він з’явився у партикулярному костюмі. Тобто на урочистий захід він не одягнув форменого одягу. І ось через це маси всередині чобіт пішли бульбашками.
«Бєлоусов на параді був у звичайному костюмі. Після цього на зустрічі з делегаціями з Африки і Середньої Азії він одягав військову форму. Що це було на параді – незрозуміло. СВО йде стільки років, а міністр оборони на День Перемоги у звичайному костюмі. Він нас образив, перед усіма зганьбив, у тому числі перед корейцями. Бачили, як гарно їхні військові на парад одяглися?»
Я особисто цього шоу не спостерігав, бо вирішив утриматися від подібних програм аж до прямої трансляції «Лебединого озера», але якщо це так зачепило кашкети, значить, це було якось так. Не беруся судити, чим вразили чоботів корейці, – можливо, двобортними кітелями та рукавами три чверті з талією вище воєнного часу, але, як видно, враження ті справили. Що стосується міністра, то причина, через яку він влаштував цей сеанс перевдягань, виявилася ще цікавішою і виглядає так:
«Андрєй Ремович після того, як на фронті було втрачено частину мощів святої Матрони Московської, перебуває в певній духовній кризі. Щоб її подолати, він звернувся до знайомого священника. І той йому дає поради на кожен день, причому з усіх питань. На парад у День Перемоги він порадив одягнути звичайний костюм – «щоб своєю формою не затьмарювати істинних героїв, справжніх військових». Андрєй Ремович дослухався».
Словом, Ремович не виявив потрібної пошани до їхньої форми, хоча заради справедливості треба зазначити, що в середні віки дизайнера цієї форми спалили б на багатті, але часи тепер не ті, та й видно, що до неї проклав своє копито особисто фюрер. Охочі можуть знайти цілу низку схожих елементів з формою Вермахту, але у тих вона була в єдиному стилі, а тут усе як з автомобілями «Москвич», «Волга» чи «Жигулі». Як би не копіювали зразок, а в результаті вийшло гуано.
Але молільник потрапив під критику навіть не за те, що не натягнув штани з лампасами на парад, а за те, що замість них одягнув штани цивільні, і все. От якби він постав перед «парадованими» вояками обвішаним мощами, хрестами і, звісно ж, іконами з автографами фюрера, то ніхто не посмів би критикувати його прикид. За великим рахунком, якби він як слід начепив мощів, у повний їхній зріст, навряд чи хтось узагалі помітив би, що там під ними. Словом, недопрацював міністр і тепер матиме собі нерви за це.
Тільки це не єдиний аспект жабогадюкінгу, що все більше розростається. Справа в тому, що останнім часом до Штатів, Саудівської Аравії та низки інших присутственних місць вирушав не міністр закордонних справ та конярства Лавров, а такий собі Кіріл Дмітрієв. Він вважається висхідною зіркою, що освітлює своїми променями поверхню вигребухи. Але з точки зору астрономії він скоріше не зірка, а планета, бо світить відбитим світлом дочки прутіна Катерини. Пацієнт входить в обойму спадкоємиці престолу, яка тестує своїх кандидатів на найрізноманітніших, найвищих постах. До речі, молільник Бєлоусов – з її кола.
Так от, Дмітрієва вже відкрито називали змінником Лаврова, бо прутін став направляти його на інтимні переговори в найчутливіші місця. При цьому вже поповзли чутки про те, що Лавров і сам не проти покинути свою посаду і нібито вже не раз писав чолобитну цареві про те, що й підкови в нього вже не ті, і вуздечка стерлася, але на повірку з’ясувалося, що старий дегустатор аргентинської муки дуже ревно стежив за вискічком, тихо вичікуючи момент, коли того можна буде вжалити, і схоже на те, що вже «дозріла передумова для скандалу, небіжчик подав голос із руїн».
Старий кінь вибрав зручний момент перед можливими переговорами у Стамбулі і постарався записатися на аудієнцію до царя. Ось як це виглядає у вже причесаному й напомадженому вигляді:
«Сергій Вікторович вирішив донести президентові думку, що таким серйозним питанням повинні займатися професійні дипломати. А також висновки, що Дмітрієв із переговорами, які вже пройшли, впорався не дуже», – розповів співрозмовник каналу в МЗС».
Скажімо так, у нас теж є мамчин дипломЕт із позивним «Кріт», і результати його зовнішньополітичної діяльності ще веселіші, ніж у друга дочки прутіна, але в цьому випадку йдеться про те, що Лавров вирішив отримати сатисфакцію за каскад принижень. Справді, щодо Сирії прутін відправив домовлятися вівчаря, з решти питань – ось це, а взяти й помацати здобутки – не виходить. А фора Лаврова тут у тому, що, швидше за все, він повідомляє про складнощі, які неминучі при реалізації тих чи інших планів, а ці обіцяли взяти й порішати, щоб витоптати нагорі свою власну галявину. У підсумку результатів немає і обіцянки повисли в повітрі. І, як кажуть джерела у кремлі, прутін уже висловив невдоволення протеже своєї доньки.
Тож дружба народів там набирає обертів і розкриває все нові напрями. Якщо щось станеться, там буде дуже цікаво. Головне, якщо, а точніше – коли все почнеться, щоб не виявився черговий рятівник цього курника. Його б уже давно не було, якби не зовнішні сили, які навмисно реанімують цей труп.