Автор перекладу: Світлана
Від редакції
Ізраїльські колеги надіслали низку матеріалів преси, які загалом стосуються, як вони вважають, стратегічного прорахунку Бібі, а саме засосів по яснах із Додіком. Зрозуміло, що це стосується передусім їх, але все те, що зараз відбувається стосовно України і де США беруть участь, слід сприймати з урахуванням цих цікавих чинників.
***
Отже, одним із найбільших досягнень Трумпа в першій каденції стало перенесення посольства США з Тель-Авіва до Єрусалима. Це не наші оцінки й не оцінки ізраїльської преси, а особиста оцінка самого Трумпа. Цей захід він назвав «угодою століття», а ми ж знаємо, як магічно на нього діє саме слово «угода». І якщо згадати саме ті події, то можна помітити, наскільки неоднозначно було прийнято це рішення насамперед в арабському і загалом – у мусульманському світі. Тут немає потреби занурюватися в історію і пояснювати, де в Єрусалимі розкидано камені спотикання, бо тут важливий зовсім інший аспект заходу.
Тут потрібно враховувати те, що посольство США в Ізраїлі – одне з найбільших у світі, і хоча Держдепартамент не дає відкритих даних ні про чисельність штатних співробітників своїх посольств, ні про рейтинг дипломатичних представництв за чисельністю співробітників, але ось уже понад 40 років ізраїльське посольство США входить до самого топу такого рейтингу. Причому ситуативно деякі посольства сильно випереджали ізраїльське, але згодом їхня чисельність різко зменшувалася. Так було в Іраку, де станом на 2012 рік посольство налічувало найбільшу кількість співробітників.
Слід врахувати ще один момент. Кожне посольство має кадрових співробітників і тих, хто працює саме на це посольство за наймом. Так, в Іраку в посольстві США на піку його кількості працювало 2 тисячі кадрових співробітників і 14 тисяч найманих. Відповідно, в Ізраїлі постійно працює кілька сотень кадрових співробітників, і якщо подивитися на іракське співвідношення, – кілька тисяч контрактних фахівців.
Звідси випливає, що переміщення посольства з одного місця в інше займає час, а з урахуванням того що дипломатичні представництва екстериторіальні в кожній країні, то місце розміщення – той ще слалом. Причому посольство повинно розташовуватися десь у значущому місці або в такому місці, яке дозволяє зайняти велику і зручну площу. Після оголошення «угоди століття» фахівці порахували, що переїзд до Єрусалима коштуватиме величезних грошей, мінімум яких обчислювався мільярдом доларів.
Ідея полягала в тому, що приклад США закладе тенденцію масового переїзду посольств інших країн до Єрусалима. Сам Трумп робив на цьому наголос і говорив про те, що таке його рішення відкриває нову еру для Ізраїлю і взагалі – всього Близького Сходу. Що характерно, цими днями виповнюється сім років з того моменту. Точніше, 14 травня виповниться рівно сім років, і за цей час «нова ера» вже мала якось себе позначити, але, як ми бачимо просто зараз, Трумп тоді продав щось інше або «угода століття» для нього має якийсь інший сенс.
Але якщо в Ізраїлі не пішла косяком нова ера, то й критики перенесення посольства також давно втратили інтерес до цієї теми. Причому інтересу до полеміки на Храмовій горі менше не стало, а ось до новини про перенесення посольства всі якось охололи, та й масового переїзду інших посольств із Тель-Авіва теж якось не сталося. А все пояснювалося просто. Переїзд не потребував більше мільярда доларів і фактично обійшовся приблизно у 21 мільйон доларів, а посол США в Ізраїлі Девід Фрідман взагалі звітував про витрати лише у 250 тисяч доларів. І тут виникає запитання про те, чим же досягається такий приголомшливий успіх Додіка як у плані економіки, так і в частині витрат?
Виявляється, угода століття полягала в тому, щоб на консульство США в Єрусалимі прикріпити нову вивіску, яка перейменувала те, що було консульством, на посольство. Щоправда, там зробили ремонт і зробили один коридор з кількома кабінетами, а також забезпечили вищий рівень безпеки. На тому – все. Жодного переїзду тисяч штатних і найманих співробітників навіть не планувалося. І ось це Додік назвав угодою століття. Зате єврейське лобі в США носило його на руках і спонсори почали заглядати в особистий бізнес Трампа з дещо більшою частотою. Адже ніхто не забув про те, що Трумп не політик, а бізнесмен, причому брудний бізнесмен? Але до цього питання ще повернемось.
І ось тепер – його чергова феноменальна угода з хуситами, що також подається як найбільше досягнення. Після неї в Ізраїлі все більше приходять до того самого висновку, який ми прогнозували ще місяць тому, а саме що Трумп так само кине Ізраїль, як кинув своїх європейських і азіатських союзників і тим більше – Україну. Ізраїльські журналісти напрягли всі доступні ресурси та розповіли про суть феноменальної угоди Додіка з хуситами.
Нагадаємо: спочатку вважалося, що військово-морська операція флоту США, що почалася проти хуситів, мала головною метою позбавити їх можливості вести ракетні обстріли суден у Червоному морі і, відповідно – Ізраїлю. Як уже зрозуміло, досягти головної мети – знищити ракетний потенціал хуситів – не вдалося, бо такими діями досягти цієї мети неможливо в принципі. У результаті потенціал залишився, але Трумп домовився про те, що хусити… не стрілятимуть по американських суднах та кораблях. Простіше кажучи, цілі операції, проголошені на її початку, та результат не просто не відповідають, а й прямо суперечать одне одному.
По суті, якщо оцінювати результати цієї операції під таким кутом зору, вона зазнала повної невдачі. Адже виявляється, що Трумп задовольнився тим, що хусити не стануть стріляти лише по американських суднах. І є всі підстави вважати, що вони б цього й не робили, якби до їхніх берегів не підійшло флотське угруповання. Саме це випливає з тих даних, які накопали ізраїльські журналісти. А за цими даними, зараз у Світовому океані курсує до 50 тисяч комерційних суден усіх класів. Але наскільки можна зрозуміти з того, що видали люди Трумпа про велику угоду, вона стосується не всієї кількості, а лише тих, які ходять під американським прапором. Відкриті джерела свідчать, що саме прапор США мають 180–200 комерційних суден. Причому з великою ймовірністю можна припускати, що лише мала їх частина ходить у районі Червоного моря і, відповідно, підпадає під умови великої угоди.
Грубо кажучи, оця армада з одного авіаносця біля берега та іншого – десь у другому ешелоні, купи есмінців та літаків на авіабазі «Дієго Гарсія», в тому числі й новітніх В-2, – вся пара пішла у свисток для того, щоб вибити «броню» для двох-трьох десятків комерційних суден з американським прапором! І це при тому, що угруповання зарило в єменський пісок тільки боєприпасів на сотні мільйонів доларів, а може, й на мільярди.
Усе угруповання, перебуваючи у відкритому морі, теж коштувало не копійки. До того ж був дуже неприємний інцидент, коли хуситська ракета настільки загрозливо йшла в бік авіаносця, що тому довелося робити різкий маневр ухилення. Було втрачено два палубні винищувачі F-18, сім, а за іншими даними – до двох десятків MQ-9 Reaper, і всі ці зусилля і втрати тільки для того, щоб Трумп розповів про велику угоду?
Ізраїльська преса просто зараз розвертається на 180 градусів стосовно того моменту, як Трумп виграв вибори і як там не приховували своїх радощів. А з урахуванням майбутнього «ділового візиту» на Близький Схід, призначений на сьогодні, там взагалі почали писати в’їдливо. Далі наводжу цитату ізраїльського видання:
«Сьогодні Трамп приїжджає на Близький Схід із тим, що в його оточенні називають «діловою поїздкою». Говорячи менш високою мовою – це поїздка по хабарі: шейхи в Саудівській Аравії, ОАЕ та Катарі заздалегідь приготували гаманці. Дональд Трамп-молодший – син та Джаред Кушнер – зять отримають по кілька мільярдів доларів – на «пограти». Трампу дістанеться літак – дар любові від катарців. У діловому світі такі платежі називають «платою за серйозність намірів». Трамп підпише угоди, які, за оцінками, можуть коштувати два трильйони доларів протягом найближчих десяти років. Це сума, яку навіть Ілону Маску важко уявити. Вона може змінити американську економіку, а слідом за нею – і політику.
Нафтові князі отримають натомість американські гарантії безпеки, можливість купувати сучасну зброю та політичний вплив у США, якого не було в жодній іноземній державі. Ми вже знаємо, що катарські гроші зробили з провідними американськими університетами, як дозволили завести в кампуси зручних Катару викладачів та наративи і як усе це вибухнуло 7 жовтня. Іноземні гроші купляють вплив – і в канцелярії прем’єр-міністра в Єрусалимі, і у Вашингтоні. Для Трампа гроші – це все».
Як там було сказано в начебто в 61-му сонеті Петрарки: «Voi ch’ascoltate in rime sparse il suono», що означає: «Пройшла любов, пов’яли помідори»? Адже він просто зараз веде переговори і з Іраном, теж без Ізраїлю. І є велика частка ймовірності, що домовленість виявиться такого самого плану, як і та, що склалася з хуситами. Принаймні, немає жодних передумов вважати, що це – інше. Нагадаю ще раз, що Додік уже «розрулив» проблему ЯЗ Північної Кореї, і Республіка Корея досі розгрібає його «допомогу» в цьому плані. Але тут важливим є той факт, що ізраїльтяни чітко вказують на те, що політичні питання для Трумпа вторинні, а на першому плані – його власні меркантильні інтереси, і заради їх задоволення він готовий пустити під сплав не просто союзників, а тих, на чиїй підтримці він купив собі квиток у краще життя.
І ось буквально щойно стало відомо про ще одне нестерпне досягнення Додіка, а саме про те, що на переговорах делегацій США і КНР було досягнуто угоди знизити американські мита щодо Китаю зі 145% до 30% і китайські стосовно США – зі 120% до 10% строком на 90 днів, упродовж яких повинні сформуватися якісь нові підходи в торговельних взаємовідносинах двох країн. По суті, ситуацію повернули в режим «до 2 квітня», коли Додік з дуже суворим виглядом демонстрував таблички з тарифами. Поки мені ще не довелося побачити його виступи з цього приводу, але було б кумедно накласти його майбутню промову на той відеоряд, де він розмахує табличками. У цей момент можна запитати себе: «Що тут не так?»
Тобто вся та дикість, яка стрясає світ останній місяць, була просто безглуздою витівкою улюбленця публіки! Щоправда, в цьому проміжку часу всі спостерігали як мінімум два гігантські ралі на біржі, коли його рідні та близькі з повітря заробили сотні мільярдів доларів. Ось цим цирком дідусь просто заробляє бабло, й нічого більше. І загалом ті, хто колись близько з ним спілкувався, прямо говорять про те, що єдиною потужною рисою характеру Трумпа є жадібність. Вона просто випалила решту рис характеру, а таких, як емпатія чи порядність, там узагалі ніколи не було, і тому будь-яку його угоду слід розглядати виключно під цим кутом зору. Він прийшов в Овальний кабінет косити бабло, і нічого більше.
Інша річ, що лоха треба годувати казками і демонстрацією перемог та досягнень. Звідси випливає, що йому було завжди начхати на фермерів Айови чи Техасу. Де він і де фермери? Просто фермерів простіше розвести і напхати їм у вуха дешевих казок, що він як шоумен чудово вміє робити. І якщо вони вважали, що оцими тарифами він хотів їх зробити нестерпно багатими, то хто їм лікар? Дід собі кує бабло, і йому байдуже, що там буде з робітниками в Іллінойсі, заводи яких стали раком через розрив ланцюжків постачань, але й вони – чудовий матеріал для їзди по вухах. Цей матеріал навіть кращий, ніж сніг, а то Трумп ще й на лижах по них їздив би, як оманський лижник.
Тут найсмішніше ось що. Подібні речі повторюються в усьому світі, і якщо копнути історію, то таких прикладів – як бруду. Товариш Гітлер, уже будучи досить заможним Буратіною, захопив владу під риторику турботи про робітників і фермерів. Товариш Ульянов, денді та лоботряс, теж зробив політичну кар’єру на турботі про тих самих робітників і селян, а потім – заморив їх голодом, потравив газами, розстріляв і вішав, вішав, вішав. Товариш путін… ну, всі в курсі. Та що там, просто озирніться на всі боки, і ви побачите пряме втілення старої казки «Битий небитого везе».
Але тут є важливий, суто технологічний аспект. Такими масами керувати не дуже складно, лише час від часу їм треба подавати перемоги. Причому чим гірше публіці живеться під таким чуйним керівництвом, тим частіше слід показувати перемоги. Ось просто щойно Додік переміг хуситів. І, напевно, щось подібне зараз розповість про Китай. А класики ж давно сформулювали такий метод маніпулювання натовпом.
Для того щоб лох відчув себе щасливим, у нього треба відібрати все, а потім повернути малу частину. Товариш Сталін був у курсі такого прийому і навіть озвучував його кілька разів. Отже, коли мова заходить про угоди Трумпа, бажано не уподібнюватися лохам, а розуміти те, що він робить і навіщо. Втім, кожен може робити зі своїми мізками все, що вважає за потрібне.