Автор: anti-colorados
Усе це залишалося на задньому плані навіть тоді, коли Угорщина почала відверто блокувати всі євроінтеграційні ініціативи України, хоча, як зараз з’ясовується, вона сама в ЄС і НАТО дедалі більше сприймається як чужорідне тіло, що випадково потрапило в організм як тієї, так і іншої структури. У них вона робить точнісінько те саме, що докладно описував фон Гетцендорф понад сто років тому, – саботує і займається дрібним рекетом усередині цих організацій. І щойно саме це вдається усвідомити, то виявляється, що у своїх звичках Угорщина поводиться точно так, як цього бажає залісся. Вона створює проблеми, а потім торгується для того, щоб продати дорожче нею ж створену проблему.
Не дивно, що дедалі гучніше лунають голоси про виключення Угорщини з цих структур, тому що будь-яка серйозна проблема, яку вирішують європейські або євроатлантичні структури, незмінно наразиться на заперечення Угорщини. А через те що всі важливі питання вирішуються одноголосно, то вона вміло продає свій голос. Після Першої світової війни Австрія та Угорщина роз’їхалися, і Відень полегшено перехрестився, позбувшись такого компаньйона, і напевно, там зараз шкодують, що опинилися під одним «дахом» з цією країною, хай і в розширеному колективі. Хто-хто, а вже австрійці – точно знають ціну союзів із угорцями.
До речі, всі чомусь забувають, що Адольф Гітлер – австрієць, і він переїхав до Німеччини незадовго до Першої світової війни. Совкова історіографія навіть стверджувала, що він переїхав до Німеччини, побоюючись мобілізації. Але якби він переїхав до Швейцарії, наприклад, то можна було б про щось говорити, але не до Німеччини. Тим більше що там він пішов на війну добровільно, та ще й не з першої спроби, бо виникли питання щодо його здоров’я. Проте, будучи австрійцем, Гітлер мав уявлення про Угорщину, і тому коли перед вторгненням у совок велися останні приготування, Гітлер посвятив у свої плани Муссоліні та Антонеску, але не угорського диктатора Мілоша Хорті – регента Угорщини, який уже уклав союз із Рейхом.
Ба більше, перед початком бойових дій Гітлер навіть розмістив командування свого південного угруповання військ у Бухаресті, фактично ввівши румунську армію до складу Вермахту. Це означає, що бойове планування і майбутні заходи німецькі війська та військові Румунії отримували одночасно, а от Хорті дізнавався про все постфактум. Навіть Гітлер не вважав Угорщину надійним союзником з тих самих причин. Отже, якщо згадувати історію, то її можна згадувати з двох боків.
І потім, якщо копнути глибше, то наша історія безпосередньо пов’язана зі столицею, яка щойно відзначила свій черговий день народження з віком, що давно перевалив за півтори тисячі років. І поки Київ стояв на своєму місці і вже був одним із найбільших міст Європи, відбувалися міграції різних народів, у тому числі болгар та угорців, або як вони самі себе називають – угрів, бо їхня країна називається Хунгарія. Так от, вони були одним із племен фіно-угорської групи і висунулися на те місце, де вони живуть зараз, із місцевості, дуже близької до мокшанських боліт, і загалом вони досі належать до тієї самої фінно-угорської групи народів, які у себе вдома московія зробила безликими.
Саме по собі це ні про що не говорить, бо титульний народ – фіни – давно порвали зі своїми родичами-людожерами, і коли настав час, зі зброєю в руках підтвердили свій вибір, показавши зразок стійкості та мужності, а от із Угорщиною все не так. Якщо згадати слова колеги про Болгарію, яка завжди робила неправильний історичний вибір, то до Угорщини це можна застосувати ще з більшою підставою.
Тому якщо там хтось вважає, що накидати на історію та культуру України можна у вигляді розваги чи виконання замовлення, то їм треба розуміти, що в цю гру можна грати і вдвох. І те, що може посипатися з цієї, вже їхньої, історії та культури, виявиться настільки неприємним, що краще б цим діячам сидіти прямо і дихати глибоко, не видаючи сторонніх звуків жодним із можливих місць.