Таку манеру він виробляв спеціально й досить довго. Йому дуже хотілося бути схожим на того самого імператора баварського, або як його там називали, «фюрера», але не підфартило. Зросту не вистачило, із зачіскою не пощастило, і вусики йому явно не йшли. Та й рідкі вони в нього виходили, як і лисина. Тоді він вирішив перейняти образ імператора Коби Першого. Зі зростом усе склалося, але з вусами та шевелюрою – ніяк. Люльку він теж не подужав, а ось манеру ставити запитання і зразу на них відповідати вдалося опанувати, і тепер він користувався цим прийомом повсюдно.
– Звідси висновок: куди будемо переносити парад?
– На Рубльовку?
– У Сочі! Давайте в Сочі переносити!
Усі знали, що імператор любить Сочі і переносить туди все, що завгодно: резиденцію, бункер, навіть олімпіаду, – і тому вирішили потішити його, щоб приспати пильність.
– Що ви пропонуєте? Танки і ракетні тягачі в Сочі? Я мав на увазі не місце, а час. Парад буде тут, як завжди, але час треба обрати правильно, щоб іноземні гості могли приїхати. Я ось думаю на червень перенести.
– Ваша величносте, на літо не варто. Відпустки і все таке. Тим більше що карантин закінчиться, іноземці поїдуть відпочивати. Їм не до параду буде. Раніше осені не можна!
– Справді, ваша величносте. Треба восени. Наприклад, першого вересня. Цього ж дня…
– Першого вересня діти до школи йдуть, про що ви?
– Тоді – другого!
–Панове, панове! Якщо на осінь, то вже тоді треба на 22 вересня призначати!
– Чому саме на цей день?
– Ну, тоді теж парад був нашої армії з армією імператора Баварії.
Імператор набрав поважного вигляду, явно спантеличений.
– Чекай, як Баварії? Ми ж перемогу над Баварією і відзначаємо. Який же спільний парад був?
– Ваша величносте, тоді ми не воювали з нею, а навпаки… Тому й парад був.
– Ні, якось негарно виходить. Люди заплутаються і не знатимуть, хто кого переміг і взагалі.
– Зате звідти приїде імператриця. А ще: у нас на параді ж ходять одягненими у військову форму тих часів? Так от, звідти могли б надіслати нам на парад баварських військових у формі тих часів, вийшло б чудово…
– Ні, на це я піти не можу!
Імператору явно подобалася ця ідея, але чернь нічого не зрозуміє, а парад саме для неї і призначено. А там – усе повинно бути чітко. Інакше зникне інтерес як заходу загалом, так і до параду зокрема. Хоча він уже подумки уявив, як по його палацовій площі доладно марширують прусським кроком баварські військові в тій, ще чорній формі, яка так чудово сиділа на Штірліці, та ще й під пісню «Wenn die Soldaten durch die Stadt marschieren…», і його аж у піт кинуло. Але ні, не можна. Але ідея аж надто приваблива, і таке треба було б на якомусь закритому полігоні обов’язково зробити. Хоча чому на полігоні? У Бресті можна все й зробити, чому ні? А вголос сказав:
– Ідея хороша, але не піде. Які ще пропозиції?
– Ваша величносте, пропоную жовтень та листопад не чіпати, бо чернь може згадати про революцію.
– Згоден. Це не чіпаємо. Що там у нас залишилося? Грудень? Ну, а що, цілком пристойно.
– Тоді, ваша величносте, треба поєднати з Новим роком, щоб двічі не вставати.
Присутні загули: всім явно сподобалася ця ідея.
– Сніжок випаде, і можна пустити бойових лижників, і навіть на санях можна…
І тут раптово прокинувся воєвода.
– Сніг? Сані? Чудово! На оленях!
– Чому на оленях?
– А тому: «Самолет – хорошо. Пароход – хорошо, а олени – лучше!»
І тут у воєводи з кишені вивалилася табакерка і гучно впала на мармурову підлогу. Присутні машинально потяглися до своїх табакерок. Усім стало зрозуміло, що армія теж у темі табакерок. Олень підняв морду вгору і напружився.