І плюс до того, через два-три тижні бородаті таки підірвуть свою першу атомну бомбу. Хоча Додік і не зробить собі харакірі, але буде неприємно. Тому він уже готовий зрозуміти і пробачити рушників навіть за обстріл власних кораблів, а за це бородаті видадуть йому папірець, у якому поклянуться тапками, що війна таки закінчилася. Але тут цікава фраза про поступове зняття блокади протоки. Це як? Рушники продовжать стріляти, але вже без колишнього ентузіазму?
Чи поступово – це означає стягуючи винагороду за прохід суден? При погляді на цей цирк приходить розуміння того, що насправді капітуляцію готовий підписати сам Тромб і, як вимагають бородаті, виплатити репарації, розблокувати їхні рахунки та все інше. Хіба що доб’ється того, рушники не вимагатимуть видачі його самого, зятя та рієлтора для шаріатського суду. Словом, в’єтнамська війна закінчилася болісною поразкою, а ця має всі шанси закінчитися поразкою ганебною, яка перетворює авторитет США на сміттєву категорію.
Але найнеприємніше в цьому те, що такі очевидні речі, які безумовно стануть новим орієнтиром для всього світу, нема кому оцінити в самих США. Принаймні, до проміжних виборів цей циганський барон, який перетворив Білий дім на суцільну циганщину, матиме змогу руйнувати все, що працею та кров’ю будували покоління американців. Очевидно, що імпотенція Республіканської партії стала системною, і, за великим рахунком, їй час тихо розійтися, бо вона навіть у такій ганебній ситуації не знайшла в собі сили, щоб сказати зграї «Досить!».
Ця ганьба – у всіх перед очима, але вона не єдина і не така фундаментальна, як та, яка розвивається осторонь Ормузької протоки. І тут є що обговорити просто зараз, бо ситуація розвивається стрімко і тепер уже – незворотно. Йдеться про економічне лідерство США і про те, як це лідерство Тромб зливає в унітаз просто своїм невіглаством і бажанням безкарно побикувати хоча б у старості. До речі, з Іраном він теж бикував, а не вів системну та добре прораховану кампанію. Так він діє у всіх напрямах, про які тільки знає.
Ідеться про те саме гасло «Ще по 50». Як ми пам’ятаємо, кілька днів тому він пообіцяв запровадити (а, може, вже й запровадив) мито у розмірі 50% на європейські автомобілі. І це при тому, що вже набуло чинності рішення Верховного суду США, яке не просто визнало незаконними «тарифи» Додіка, а й у своєму рішенні чітко відобразило, що президент не має повноважень регулювати податки, тарифи та збори, бо ці питання перебувають виключно у межах повноважень Конгресу, й нікого більше. Але ось Додіка знову попердолило на тарифи вже просто в режимі правового нігілізму та безпредєлу.
Але це – не найбільш гучні і катастрофічна ініціативи Додіка. В нього є ідея фікс щодо приєднання Канади до США, про що він не раз публічно заявляв, навіть не здогадуючись про те, що частини його промов на цю тему практично повністю збігаються з тим, що говорив Адольф Гітлер з приводу Австрії, наприклад. Але ця ідея не те що не знайшла відгуку в Канаді, а там його послали за відомою адресою навіть ті, хто в житті не цікавився політикою. Це я знаю з перших рук, бо маю на зв’язку людей із Британської Колумбії.
І ось коли він був посланий, його почало трясти, і пішли тарифи, мита й інше. Тобто Тромб послідовно веде агресивну, силову політику проти Канади з урахуванням того, що традиційно Канада мала США як основний ринок збуту для своєї продукції, а також енергоносіїв. І все це Додік обклав тарифами так, щоб завдати максимальних збитків економіці Канади. Він діє за тим самим принципом, який озвучив його друг Володимир: «Нравится, не нравится…», – але, як виявилося, і тут із нього вийшов точнісінько такий самий стратег, як і за іранським напрямом.
(Далі буде)
А шо там писати на 5и сторінках? там буде 2 пункти;
1.Трамп голить свій чуб налисо у он-лайн трансляціі власноруч.
2.Каліфорнія відходить до складу Ірану.
І помаранчевий крем з мармизи змиває