Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Як усі добре знають, ворог ударив по Харкову, Дніпру, Запоріжжю та Сумах, при цьому – відверто по цивільних об’єктах, навіть не намагаючись продемонструвати, що цілився по чомусь військовому або ж тому, що може використовуватися для військової промисловості. Скажімо так, з різних джерел ми знаємо, наскільки сильно диверсифіковано виробництво всього, що йде на потреби Збройних сил, і тому навіть станом на сьогодні будь-які потуги ворога виконати щось подібне до того, що зробили Сили оборони в Чувашії, наприклад, уже марні. Тому луплять просто у житлову забудову, торговельні центри та дитячі садки.
З одного боку, це показує, що курник ніколи не вмів і навіть не прагнув воювати в рамках Женевської конвенції, яка чітко описує правила та звичаї ведення війни. І загалом для нас тут немає нічого нового, але, з іншого боку, все це ми можемо оцінити і з погляду інших критеріїв. Уже очевидно, що як би ворог не намагався розпушувати пір’я, він уже має проблеми з цілим рядом боєприпасів, а особливо – далекобійних. А після ударів по таких підприємствах, як той самий «Прогрес» у Чувашії, «Кремній Ел» у Брянську чи Воткінський завод, ці проблеми тільки посилюються. Адже Сили оборони поступово вирізають ланцюжки постачань для кінцевого складання засобів ураження.
Це ми можемо тільки приблизно прикидати глибину проблем, які виникають після подібних ударів, а ворог це чудово знає і розуміє, як у нього все виглядатиме завтра чи післязавтра. Зрозуміло, що потихеньку їх охоплює жах, і в такому разі вони починають відчувати приблизно те, що ми відчували в тому ж 2022 році. Тоді доводилося економити боєприпаси просто за всіма системами озброєнь, бо було видно їх залишок, а поповнення було під великим питанням. Щось подібне поступово приходить і до свідомості ворога.
А ми пам’ятаємо, що в такому разі економія боєприпасів призводить до дуже ретельного вибору цілей. Зокрема, з цієї причини ЗСУ просто не могли навмисно лупити по цивільних об’єктах просто тому, що боєприпаси потрібні для ураження численних військових цілей. Тому нікому на думку не спадало витрачати БК по чому заманеться. І от якщо в таких умовах ворог навмисно б’є по житловому сектору – це вже від розпачу. Насправді їм уже страшно настільки, що вони намагаються не думати про те, що буде завтра. Але вони точно розуміють, що цареві треба показувати картинку, бо той уже давно дме у валізи і від страху може порубати голови, тож захистити себе можна тільки таким чином.
А все це тому, що царя вони поки що бояться більше, ніж відплати ЗСУ, хоча вже час замислитися саме про цей варіант майбутнього. Завтра прутіна може вже не стати, а по тих, хто чинив воєнні злочини, прийдуть неодмінно. ГУР та СБУ неодноразово попереджали, що інформації про те, хто, коли, де і як скоїв воєнні злочини, більше ніж достатньо і що ніхто не втече від покарання. І тут можна скромно припустити, що більшість цих злочинців не повинна розраховувати на формальний перебіг подій. Ніхто їх до суду не поведе, а буде застосовано інші методи, навіть без використання самокатів.
І між іншим, такі настрої там уже стають трендом, бо тяжке передчуття призводить до важких думок і кумедних текстів, наприклад, таких:
(Далі буде)