Це судження підтверджується і тим фактом, що війська Жукова були змушені втратити майже два місяці, доки їм не вдалося захопити Кюстрин. І зробити це в лоб, як любив Жуков, так і не вдалося. Ціною величезних зусиль і втрат вдалося переправити два угруповання військ на північ і на південь від Кюстрина, врешті-решт оточити його і змусити захисників здатися.
Ще раз: невдала танкова атака з ходу коштувала майже два місяці боїв за місто. Берлін стільки не тримався! Чи міг Жуков та його штаб лоханутися настільки, щоб послати у бій умовно – роту велосипедистів із луками та стрілами? Звісно ж, ні.
Тому послати туди абищо він не міг за визначенням, бо дуже багато було поставлено на кін. Інша річ, що оборону міста було побудовано грамотно, і вона виявилася готовою до відбиття такої стрімкої атаки. Але фокус був у тому, що німецькі захисники описують цю танкову атаку і вказують тип танків – американські «Шермани»!
Хтось хоча б раз хоч десь пам’ятає згадку про те, що «Шермани» кидалися на найвідповідальніші ділянки бойових дій? Десь у документальних чи художніх фільмах ми це бачили? Нічого подібного! Зате бачили німці, і пишуть про це не в режимі потаємного таїнства, а як саму собою зрозумілу річ.
А саме таким чином починає розмотуватися клубок брехні. Але тут ми не будемо писати, скільки цих танків Штати поставили совку, щоб припускати, куди ж вони поділися і чому так начисто вилучено історію про них, а скрізь їздять Т-34 і всіх перемагають.
Ще менше ми знаємо, як і де воював американський військово-морський флот. У міру своїх сил ми намагаємося ліквідувати величезну дірку на місці Тихоокеанського театру військових дій США, який був одним із трьох, якщо хтось не пам’ятає. З 1942 року в Марокко (Північна Африка) вивантажився американський експедиційний корпус, який покришив німецько-італійські війська Роммеля, а потім висадився на Сицилії й на півдні Італії, після чого рушив на північ. Саме тому Гітлер змушений був зняти танкову групу СС з-під Курська і терміново перекинути її до Північної Італії. А совки розповідали про «блискучу» перемогу там, упустивши цю маленьку деталь. А третій ТВД розгорнувся влітку 1944 року в Нормандії.
Але саме тихоокеанська частина війни США у нас відома найменше, а якщо так, то ми досить слабко собі уявляли, з якими силами і засобами США вступили у війну з Японією і з якими закінчили, але практично нічого не знаємо про те, що передувало початку цієї війни у плані озброєнь і техніки. А тут є безліч сюрпризів.
Отже, про нову роль авіаносців Японія та Німеччина дізналися вже напередодні війни, а до цього моменту – робили ставку на величезні лінійні кораблі. У ті часи лінкори були більші за авіаносці, а їхнє озброєння просто вражало. Але до початку Другої світової війни вони вже вперлися у межі своїх можливостей. Їхні гармати могли стріляти на таку відстань, на якій ціль було не видно просто через закони фізики.
(Далі буде)