Дивні рухи (Частина 2)

Але сходка пройшла не просто «вдома», а в ленінградській області, що називається — у вотчині самого прутіна, і, наскільки можна зрозуміти, у кремлі про це дізналися вже постфактум. Тобто, прутін дізнається, що дуже впливові люди щось там вирішують за його спиною, явно вже не зважаючи ні на його думку, ні на його інтереси. А так буває лише тоді, коли пахан втрачає авторитет. Та ось що тут цікаво: у будь-якому іншому випадку вже прогриміли б звіти про те, що група впливових осіб плела змови з метою державного перевороту, а доблесні чекісти їх переловили й розсадили по СІЗО. Але нічого подібного — претензії висунули губернатору ленобласті.

В академічних колах це трактують так: цар не наважився зіграти проти тих, хто зібрався на сходку, а вирішив навантажити «стрілочника». Це не просто ознака слабкості, а й визнання того, що в нього немає сил покарати за замах на його владу. А такі дії не можна розглядати інакше, як замах на владу верховного правителя. І дуже цікаво, що цей вузол конторський рупор висвітлює ось у такому ключі:

«Цікавого повороту набула історія із зустріччю впливових росіян, яка відбулася нещодавно в Санкт-Петербурзі. Подейкують, у Кремлі виникли питання до губернатора Бєглова. Антон Вайно (формальний голова адміністрації прутіна, чиїм першим замом якраз і є Кірієнко — прим. ред.) зажадав пояснити, чому такі речі відбуваються у Бєглова під носом, а той не інформує про них. У Кремлі натякнули, що до губернатора можуть виникнути серйозні питання. І зажадали надати всю інформацію про те, що сталося. На зустрічі, нагадаємо, обговорювали майбутнє нашої країни. Це вже друга подібна подія за останній час. Примітно, що учасники контактують із Сергієм Кірієнком. За столом переговорів були представники великого бізнесу, криміналу та політичних еліт».

Тут важливо те, що конторський канал, який наче мав би гнівно віщати про негідників, що готують підлу змову в цей «складний час», так м’яко й лагідно описує ситуацію, ніби контора вже сидить на двох стільцях і готова метнутися в потрібний бік одразу, щойно для цього з’являться вагомі підстави. І зауважимо: такий тон там зберігається ще з часів першої сходки, яка відбулася понад місяць тому, і… жодного імені чи бодай натяку на те, хто ж там збирався. Це що ж, ФСБ настільки зносилася, що не змогла вирахувати місце зустрічі та встановити присутніх, не кажучи вже про конкретнішу версію порядку денного?

Але це не все. Схоже на те, що прутін явно почав метушитися під себе й уже розуміє: конкуруюча організація, і не тільки вона, вкрай незадоволена його грою в солдатики, а тим паче — його планами влаштувати мобілізацію, яка безумовно ще негативніше відіб’ється на бізнесі поважних людей. І на цьому тлі дедалі частіше постає питання про те, що треба терміново міняти «офіційні цілі війни», оскільки ті, що прутін назвав чотири роки тому, вже протухли, а головне — вони не дають свободи маневру для того, щоб відповзти.

Уже всім зрозуміло, що ті цілі були прийнятні для бліцкригу і зовсім не відповідають тому формату бойні, на який усе перетворилося. Зрозуміло, що сам прутін хотів би грати роль Штірліца, «висіченого з кременю і сталі», але його лицедійство вже занадто дорого коштує. Тому навіть фактом тих самих сходок любителю гімнасток сигналізують: він загрався, і дорослі пацани вже вирішують, як виходити із ситуації без нього. А темою «зміни цілей» він ніби сигналізує, що й сам думає над цим, але поки не знає — як. Тим часом, конторські ніби підганяють діда: мовляв, довго чекати на твої цілі ніхто не збирається.

«…Варто звернути увагу на зближення між Києвом і Баку, які домовилися про спільне виробництво оборонної продукції. Як будемо реагувати? Алієв знову показав, як насправді ставиться до Москви. Соціологи фіксують, що у багатьох росіян немає розуміння, за що глобально ведеться СВО, і вони намагаються зайвий раз про це не думати. З військовими складніше — багато хто ставить питання, але їхні командири не здатні дати зрозумілу відповідь».

Загалом, за 26 років правління прутіна ані таких сходок, ані таких коментарів поточної ситуації не було, і важко собі навіть уявити, що таке могло бути в принципі. І ось це, плюс викриття «чоботів» щодо того, що вони не замовляли блокування інтернету і що це робиться з якоїсь іншої причини, наштовхує публіку на погані передчуття: усі вони напередодні грандіозного шухеру, який може виявитися масштабнішим за 91-й рік. З іншого боку, Додік цілком може погодитися на відправку «ніжок Буша» в обмін на нафтові та газові родовища.