Складається враження, що під царем і справді захиталося крісло, оскільки одразу ціла низка джерел пише про те, що в кремлівській адміністрації готують списки ротації губернаторів, і вони постійно поповнюються новими прізвищами. А зауважте, очільники регіонів завжди були структурним фундаментом верховної влади. Саме через них прутін проводив свою внутрішню політику і саме на їхню підтримку спирався при своїй вельми сумнівній легітимності.
Про те, що населення делегувало йому право здійснювати верховну владу, не може бути й мови. І річ тут не в тому, скільки виборців його насправді підтримує, а в тому, що імітація виборів там укорінилася ще з 2004 року, і кожен губернатор отримує рознарядку по голосах, яку він зобов’язаний забезпечити будь-якими методами. Ось він її і забезпечував.
Тобто кожен губернатор точно знає, що законної легітимності у прутіна давно немає, і навіть більше — він чудово розуміє, що загалом нікому й не цікаво, скільки там і за кого голосувало. Головне — все обставити так, щоб на виході отримати потрібні цифри. Але й це не все. Стадо теж чудово знає, що їхні голоси ніколи й нічого не вирішували, і що все буде так, як приписано в кремлі. Усіх це влаштовувало, поки гроші ворушилися, — мовляв, жити можна і «по понятіях», нехай вони й дещо відрізняються від бандитських.
Але ці правила були всім ясними й зрозумілими. Як зрозумілим було й те, що рівень губернатора — це вже Олімп, з якого можна піти або за станом здоров’я, або через втрату милості царя. Усе інше покривалося понятійним імунітетом, і насамперед, це стосувалося корупції. Та ось пішли списки на вихід, і коли йдеться не про одного чи максимум двох персонажів, а про зо два десятки, а то й більше, то всім стає зрозуміло: у курнику відбувається щось недобре. А не розуміючи причин таких розкладів, публіка починає домальовувати собі різні страшні картини. Хоча вони можуть не напружуватися, оскільки в курнику є кумедна традиція: реальність завжди виявляється набагато гіршою за наймоторошніші фантазії.
І між іншим, цей прихований від зайвих очей стан дає про себе знати одразу в кількох місцях. Так, під приціл потрапив губернатор ленінградської області. Як не дивно, не за крамольні промови про ППО, хоча після ударів по балтійських портах у його області це могло б стати головною темою. На ділі ж, усе виявилося трохи складнішим.
Раніше ми вже писали, що в підмосков’ї відбулася зустріч бізнесменів топ рівня, бандитів та якихось інших важковаговиків курника. На цій сходці вони обговорювали ситуацію в країні та те, що вона вже заважає їхньому бізнесу. Відповідно, проговорювалися можливі перспективи та варіанти дій. Після сходки всі фігуранти виїхали з курника. І ось виявилося, що відбулася повторна зустріч приблизно в тому ж складі, де обговорювалися не лише ті самі питання, а й фідбек від якихось владних структур, яким були направлені пропозиції за результатами першої зустрічі. По гарячих слідах ширилися чутки, ніби «маляву» заслали Кірієнку, якого там вважають одним із можливих спадкоємців прутіна, але оскільки доказів немає, питання зависло. Тільки от наявність другої сходки вказує на те, що пропозиції таки пішли кудись «нагору», і звідти прийшла конструктивна відповідь. Якби було інакше, друга зустріч пройшла б за межами курника.
Диму без вогню, не буває в курнику!!
Марш пригожина та збиті ероплани хуйіла, це підтверджують!!