Цієї ночі сили оборони України провели «пробу пера» щодо дальніх ударів не те щоб на рекордні, але, безумовно, — значні дистанції, близько 2 тис. кілометрів. А саме, полетіло по Челябінську та Єкатеринбургу. І якщо до Челябінська «добрі пташки» вже якось долітали, то жителі Єкатеринбурга побачили це вперше, і всього два дрони, що прилетіли туди, наробили багато галасу, а в місцевих пабліках навіть помічені нотки паніки. Не таку війну там хотіли. А те, що хотіли — немає сумнівів. Обидва ці міста ще з часів Другої світової війни просто доверху напхані військовими підприємствами, ну а значна частина місцевого населення кує зброю, знаючи, що вона йде на війну в Україні.
Тим не менш, там виникає сакральне для лаптів питання: «А нас-то за що?» Тобто, їх цілком влаштовує війна, що йде за 2 тис. кілометрів, і тим більше, їх влаштовує можливість заробити на цьому, але щоб ось так прямо до них прилетіли дрони — це вже перебір. Між іншим, точно такої ж логіки довгий час дотримувалися і туапсинці, але тепер вони мають власне уявлення про те, у що вони втягнулись, повіривши своєму плішивому фюреру. Такий хокей їм точно не потрібен. Ну а місцеві жителі ще не розуміють, що один або два дрони — це ще не атака і навіть не розвідка боєм, а саме «проба пера», перевірка можливостей. І, судячи з усього, це підготовка до справжнього фестивалю, який відвідає ці населені пункти вже найближчим часом.
Поки що немає коментарів наших військових з цього приводу і з великою часткою ймовірності, їх і не буде, а тому можна тільки припускати, що було метою цих дальніх ударів і наскільки вдало їх вдалося завдати. Але можна припустити, що в даному випадку «обкатувалася» сама можливість долетіти до цих локацій, минаючи ППО противника. Адже, по суті, дрони пролетіли із заходу на схід усю європейську частину «курника», де осередки ППО просто зобов’язані бути за визначенням. Матері лапті це розуміють, а тому коментують ці новини понуро і з часткою страху. І, між іншим, без подробиць і назв вони пишуть про те, що були атаковані об’єкти інфраструктури. Виглядає це приблизно так:
«Дальність польотів дронів ЗСУ зростає. Це не казна-яка новина, але з кожним місяцем під удар потрапляють все нові й нові регіони. Умовного тилу стає все менше. Про це, на жаль, рідко говорять… Як і з НПЗ, наша країна загалом виявилася нездатною повністю захистити критичні об’єкти від нальотів безпілотників (і це персональна відповідальність конкретних людей і відомств). Дрони ЗСУ можуть пролетіти по 1-1,5 тисячі кілометрів, і немає можливості їх повністю нейтралізувати. Це наводить на важкі думки».
Тяжкість цих думок цілком зрозуміла, адже сьогодні були окреслені контури майбутніх ударів, а саме в тому регіоні розташована більша частина військових підприємств ворога, і якщо сили оборони візьмуться регулярно завдавати ударів по цих локаціях, то військова промисловість просто колапсує. Нічого подібного вони навіть уявити собі не могли, коли затівали цю війну, а тепер уже всім зрозуміло, що така картина — питання часу. А після того, як сили оборони продемонстрували показову порку експортним нафтоналивним портам, то сумнівів у тому, що так під ніж піде і військова промисловість, уже ні в кого немає. І що найголовніше, тут руйнується вже друга парадигма ведення війни, і цього вже не вдається приховати.
Просто нагадаємо про те, що почати і закінчити війну прутін планував за кілька тижнів, і лапті його люто підтримували в такому прояві величі. Але, як відомо, бліцкриг рухнув. Потім була оголошена війна на виснаження ресурсів, і тепер лапті відчувають, що їхні ресурси тануть з такою швидкістю, що все вже виразно котиться в яму. Потрібна третя концепція, але як її продати стаду — ще ніхто не знає. Зрозуміло, що населенню пропонують здохнути, але от за що — питання, і мудрий цар поки не може придумати взагалі нічого, холуї — теж, а годинник — цокає.
Можливо я відкрию Америку ,але немає слова “плішивий” -є українське слово “пелехатий”.
А як тоді перекласти російські слова “плешь” і “проплешина”?
Лисина,пролисина
Якщо замість Америки відкривати словники то можна переконатися що слово “плішивий” в українській мові таки є, а пелехатий до нього – антонім.
Точно! Синонім “пелехатого” – “скуйовджений”, “розпатланий”.
Визнаю помилку, але плвшивий не звучить,тоді вже краще лисий..
Лисий і плішивий не зовсем одне і те ж. Наприклад, Гордон – лисий, а Бульбофюрер – плішивий…
Гордон- голомозий, а путло -гирявий
Ще є слово лисуватий, яке і означає не зовсім лисого.
Ну то скажіть шолудивий… Ще маємо й такі слова: “Плішивий — той, хто має плішину, лисий — загальний термін (безволосий). голомозий — розмовний варіант.” Багато слів нам не звучить просто тому, що мало нею розмовляємо, особливо вдома.
ПЕЛЕХАТИЙ
-а, -е, розм. 1. Із довгим, густим, скуйовдженим волоссям (про людину); із довгою, густою шерстю (про тварину). 2. Який має вигляд клаптів або нерівні краї (про пару, туман, хмару і т. ін.).
Якщо вже розпочалася така академічна дискусія, то поділюся своїми відчуттями. Термін “лисий” застосовував би до поважних людей – тут можна ще уточнювати місце розміщення лисини, яке б підкреслювало звитяги носія, тобто на якому “фронті” боротьби набуто таку відзнаку. Щодо “плішивості”, то напрошується образ “облізлого” кота чи собаки (нехай вже вибачать таке порівняння милі тваринки) з наслідками тяжкої хвороби.
“”Бліцкриг рухнув” немає слова “рухнув”, є впав,завалився ,але у даному контексті є українські ідеоми :”пішов за водою”, “аж загудів”, “зійшов на пси”, “обвис”, навіть “зґирдився ” і таке інше. Українська мова, насправді дуже багата.
+
В Челябінскій області є місто Міасс, а в ньому є дуже специфічне
воєнне підприємство (космос, оборонка, тощо). 50 років тому
я там був у відрядженні, тому знаю про що кажу.
От би туди залетіли українскі гуси, лаптям було б дуже приємно
(навіть приємніше ніж зараз у Туапсе)!
Було б непогано. Тоді б у кацапів був привід сказати:”Тю, та нам той космос і даром не нать – ні нафти, ні газу, сама порожнеча. А величчю нас і тут непогано годують!”
Випускало ракети для підводних човнів…а може й зараз щось таке робить…
Є ще поруч Нижній (чи то ніжний) Тагі-і-і-і-і-іл із знаковими підприємствами.
тагіл це вже збsрка остаточна – тобто корпуса, башти, гуски й все таке що дроном не дуже то й зламаєш.
набагато ближче є муром – там як раз виробництво стабілізаторів до усієї їхньої БТ техніки, приціли, та ще багато чого електронного (просто вже й не усе пам’ятаю.
а якщо ціль ближче то й дрон зможе донести важчу бойову частину.
результат буде не гірший а навіть кращий – без прицілів танком багато не навоюєш.
Чому ми переможемо.
Агресор, при плануванні нападу, насамперед, визначає цілі, яких хоче досягти. Згідно даних ISW путін визначив цілі, які мала досягти рф напавши на нас, а саме:
1. зміна політичного керівництва України на лояльне до Москви
2. повне викорінення української національної ідентичності
3. повне роззброєння України, знищення її військового потенціалу та встановлення контролю над оборонним сектором
4. відмова України від вступу до НАТО та будь-яких військових альянсів
5. окупація та офіційне визнання Криму і територій Донбасу частиною РФ, з часом розширено на чотири області
Кінцевою метою залишається повна капітуляція України та встановлення контролю над усією її територією.
Розберемо по-пунктно. Почнемо з другої.
2. Вважаю, що саме питання про українську національну ідентичність є безглуздим, зважаючи на об’єктивний стан речей. Армія, країна, народ, вперлись і воюють. Що може краще свідчити про усвідомлення цього “МИ”. І це, незважаючи, на найпотужніший і безкарний тиск пропаганди на даний час, та й протягом століть. Чи є хоч примарна можливість досягнення цієї цілі?
3. Роззброєння? Не варто обговорювати. Знищення військового потенціалу та встановлення контролю над оборонним сектором. Вважаю, що військовий потенціал України потрібно оцінювати в контексті можливостей наших партнерів, а тут ні знищення, ні контролю не передбачається. Позитив у тому, що зняті маски і є розуміння останніми хто є хто. Тобто, допомога та співпраця будуть.
4. Вступ України до НАТО закріплений у Конституції. І цього не змінити. Можна саботувати, але не змінити.
5. Окупація та офіційне визнання Криму і чотирьох областей частиною РФ. Я б так сказав: спочатку окупуйте, а тоді про визнання поговоримо.
Яка з заявлених цілей була головною, первісною, була необхідною умовою досягнення наступних? Очевидно, що перша. І досягнута вона була не війною.
А от тепер про головне. Чому і коли Україна переможе.
2014 рік. Країна після революції, армія у найгіршому стані за всі роки незалежності, казна порожня. Окупація Криму та частин Луганської та Донецької областей. 25 травня 2014 року обираємо Порошенка. Україна починає чинити організований спротив. 12 лютого 2015 року мінські домовленості. Саме тоді ми набули найважливішого союзника – час, а рф попала у зашморг. Вийти вони вже не могли. Щоб розвинути наступ – потрібна підготовка і прийшлося б показати справжнє нутро. Саме тоді рф стала спаринг-партнером ЗСУ. Шість хвиль мобілізації, формування резервів, розвиток озброєнь, професійна дипломатія з усіма наслідками, економічний розвиток. Але головним наслідком було те, що значна частина народу втратила ілюзії щодо справжньої сутності рф. Зник стрес першого пострілу. На теперішньому фоні це видається чимось надзвичайним, але це була нормальна. звичайна, буденна робота професіоналів на своєму місці. І от, сім років вони тренували нас, змушували вчитись воювати, вдосконалюватись, розвиватись. Єдине, що не підвладне людині – це час. Зміни, які відбувались у суспільстві стали незворотніми. І вони потрапили у пастку. Навіть успіх 2019 року та досягнення першої цілі не допомогли їм. Єдина ціль цієї війни була досягнута ними ще до початку оголошеної війни, а після – жодної. Час наш союзник і прийнятних прогнозів для них немає. Тільки дурень спочатку тренує сім років свого супротивника, а потім виходить на поєдинок.
“5. окупація та офіційне визнання Криму і територій Донбасу частиною РФ, з часом розширено на чотири області”-зауважу, що в 2014 р. москалі планували програму-мінімум з 8 областей, від Харкова до Одеси(там, де більшість голосувала за Шапкокрада).