Уперше опубліковано: 15.01.2020
Авторка перекладу: Світлана
Усе сталося так, як і анонсував пілот. Літак довго нісся над поверхнею води, остаточно скидаючи залишки швидкості, а потім ковзнув по самісінькому краєчку води і, остаточно уткнувшись у нього, зупинився. Паски спрацювали штатно, і ніхто не поранився. Пілот вийшов із кабіни й оглянув півтора десятка чоловіків – його пасажирів. У всіх були серйозні, суворі обличчя, але вони зааплодували пілоту, а точніше, його майстерності. Перед аварійною посадкою він описав усе так, як і сталося. Пасажири почали відстібати паски, а пілот пройшов у хвіст літака і витяг звідти яскраві помаранчеві пакети.
– Джентльмени, візьміть рятувальні жилети та одягніть їх. На пакетах написано коротку інструкцію. Зараз ми вийдемо на крило і з цих двох пакетів дістанемо надувні човни. Вони надуваються автоматично з балонів зі стисненим повітрям. На човнах ви рушите до берега. До нього трохи більше ніж півтори милі. Наполегливо не рекомендую добиратися до берега вплав. Не хочу сказати, що тут на вас чекають акули-вбивці, але це – кораловий острів, і під нами всього кілька метрів води. Акули можуть тут з’явитися, і тоді я не пробачу собі, якщо хтось постраждає чи загине. Тому до берега дістанетеся на човні.
– А ви?
– Літак здатний залишатися на плаву невизначено довго, якщо тільки не здійметься шторм. На літаку стоїть потужний аварійний маяк, і я сподіваюся, що за кілька годин сюди прибуде рятувальне судно і зніме всіх нас із острова. Ну, а якщо почне штормити, тут є невеликий човен, на якому може розміститися лише четверо людей, ось на ньому я тоді теж вирушу до берега.
– А де на острові люди?
– На протилежному боці острова є тимчасове поселення рибалок. Вони можуть бути на місці, а можуть і не бути. Але вам треба вирушати саме туди. Стільникового зв’язку тут ніколи не було, а так – ви будете мати чіткий орієнтир. Крім того, тут зовсім невеликий запас води, а з їжі – кілька плиток шоколаду. Самі розумієте, треба виходити до поселення. Там є резервний запас їжі, води та всього найнеобхіднішого. Тож вирушайте і будьте розсудливі.
Через п’ять хвилин два надувні човни на веслах рушили в напрямку острова. Пасажирами були постояльці курорту, розташованого за кілька десятків миль від цього місця. Це був дуже дивний курорт для заможних людей, які втомилися від життя. Готель пропонував можливість залишитися наодинці зі своїми думками, і ніхто не міг потурбувати постояльців. Проста, але якісна і свіжа їжа, обмежений набір пристойних напоїв та відокремлено розміщені бунгало давали змогу не бачити нікого весь час відпочинку. Острів був у приватному володінні, а на додаток мав химерну форму, що дозволяло побудувати бунгало таким чином, що з них неможливо було побачити жодних споруд.
Обрій був чистий, а прислуга з’являлася для прибирання або подачі їжі в той час, який призначить сам постоялець. У принципі з першого до останнього дня відпочивальник міг нікого не побачити й не почути. В рекламі особливо розписувалися заходи сонця і ніч з абсолютно чорним небом, на якому були тільки зірки і ніякої заграви вогнів до самого обрію. А вдень свій невеликий пляж, акуратно і майже непомітно обгороджений сіткою від акул, давав змогу насолоджуватися свіжістю океану.
Але попри всю цю ненав’язливу простоту, вартість цього відпочинку була настільки недешевою, що дозволити собі його могла тільки заможна людина, яка хотіла отримати саме те, що тут пропонувалося. Тут не працювало звичне співвідношення «ціна – якість», бо основна складова якості була зрозуміла лише поціновувачам, а інших – начисто відсівала і навіть відлякувала.
(Далі буде)