Автор перекладу: Світлана
Третього травня зовсім непомітно пройшла подія, що цілком може стати одним із чинників, який для курника може виявитися контрольним пострілом. Щоправда, подія ця стала непомітною для простих обивателів, але не для тих, хто в курнику сидить на верхніх жердинках. Частково ми торкалися реакції на цю тему в одному з попередніх матеріалів. Зокрема, йшлося про те, що до адміністрації прутіна було донесено позицію Центробанку, в якій сказано, що стан економіки виглядає вже не просто загрозливим, а таким, що вона вже практично не піддається балансуванню, навіть із застосуванням найбільш сильнодійних засобів.
Зрозуміло, що яким би «безсмертним» не виявився той, хто доносить до царя ці тривожні і вкрай негативні реалії, він усе-таки уникатиме вказівки на основну причину такого стану справ, а саме – на спалювання коштів для ведення абсолютно безперспективної війни. Ця тема, якщо і згадується, то виключно побіжно і як сама собою зрозуміла. Раз у царя дах поїхав саме на війні, то з цим станом речей слід обходитися обережно. Проте є й інші чинники, від яких віє могильним холодком.
Зокрема, джерело з Центробанку повідомило про те, що зниження світових цін на нафту є неминучим, і в сукупності з іншими чинниками, що негативно впливають на економіку, цей додатковий призведе до незворотних наслідків. Що це за незворотні наслідки, джерело не повідомило з обережності, оскільки ця установа вже не раз викривалася в панікерстві і навіть звучали заклики зібрати її керівництво і за законами воєнного часу поставити його до стінки. Проте сам термін «незворотні» вже говорить багато про що. Просто нагадаємо цей шматок цитати, який було наведено раніше:
«За його (джерела в ЦБ – ред.) оцінками, подальше зниження ціни на нафту призведе до певних незворотних процесів, викликаних серйозним скороченням резервів. Багато резервів витрачено на купівлю зброї за кордоном».
Тобто звідти дуже акуратно натякнули на те, що зараз ця ситуація нагадує класичну формулу «два в одному». З одного боку, вже очевидне неминуче падіння ціни на нафту, а з іншого – цю дірку нема чим закривати. Адже всілякі фонди майбутніх поколінь, чи як вони там називалися, вже проїдено, хоча саме вони спочатку замислювалися саме для компенсації обвалених цін на нафту. Однак ці гроші витрачено на війну, і коли склалася ситуація, для якої фонди і формувалися, з’ясовується, що їх ліквідну частину вже спалено на улюбленій розвазі царя.
Причому вплинути на жоден із цих чинників москва не може. Повернути кошти у фонди прутін та його шобла можуть виключно зі своїх кишень, але на це вони піти не можуть. Вплинути на зупинку цін нафти – теж не можуть, бо рішення вже ухвалено, і зроблено це без урахування катастрофічного становища курника та його відчайдушного бажання зачепитися за ціну бодай у 65 доларів за бочку. А вона вже опустилася до плюс-мінус 60 доларів. Та всі ці промови про ціну нафти і про «незворотні наслідки» для російської економіки пішли саме після 3 травня. Тобто ті, що здатні додати два і два, дуже виразно побачили найближчі перспективи, бо знали, що сталося в Аравії.
Справа в тому, що цього дня відбувся саміт ОПЕК, на якому було ухвалено вкрай тривожне для москви рішення. Йдеться вже не про нарощування видобутку нафти, а про прискорення темпів цього нарощування. Фокус тут ось у чому. Країни ОПЕК мали затверджений обсяг скорочення видобутку нафти 2,2 мільйона барелів за добу. Це робилося для того, щоб, скоротивши пропозицію на ринку, підтримувати ціну нафти на цільовому рівні в діапазоні 70–75 доларів за барель. З огляду на те що в середньому у 2024 році країни ОПЕК видобували 28,96 мільйона барелів за добу, обмеження можна вважати дуже суттєвим.
Але у грудні минулого року було ухвалено рішення про поступову відмову від обмеження та повне його скасування у 2026 році. І ось 3 травня на черговому саміті картелю було вирішено прискорити скасування обмежень уже до листопада поточного року. Лише у червні видобуток збільшиться на 411 тисяч барелів за добу. Тільки за травень-червень до загального балансу видобутку буде додано близько мільйона барелів нафти. Як бачимо, лише за місяць буде ліквідовано п’яту частину обмежень. Зрозуміло, що в російському ЦБ зразу відреагували на це рішення і попередили верховного несамовитого про те, що такий стан справ неминуче призведе до падіння світових цін на нафту, і тому бюджет, який розлазиться по швах, цього вже не витримає.
Щоправда, ворожа преса намагається підсолодити пігулку натяком на те, що це – тимчасове явище, викликане технічними моментами. Так, там згодовується тема про те, що Саудівська Аравія хоче збільшити свою частку ринку й покарати деяких членів групи за перевищення узгоджених квот видобутку. Насправді такі пояснення не мають нічого спільного з реальністю, тому що понад чверть усієї світової нафти видобувають країни, які взагалі не входять у картель, і тоді вже їх треба було покарати насамперед.
Насправді йдеться про те, що у зв’язку з торговельною війною, яку розв’язав Трумп щодо всього світу, темпи зростання глобальної економіки вже почали падати і впадуть іще нижче. А це тягне за собою скорочення споживання нафти. У свою чергу, це зменшує спекулятивну складову в торгівлі нафтою. Простіше кажучи, її купують менше для перепродажу і, відповідно, для заробітку на різниці в ціні. А це ще сильніше тисне на попит. І в цій ситуації колишня структура поділу ринків збуту починає розвалюватися.
У такій ситуації забезпечити собі прийнятний обсяг коштів за виручену нафту можна виключно за рахунок обсягів продажів при зменшенні прибутку від продажу конкретного бареля. Але для того, щоб продавати більше, треба заходити на ринки, де вже оперують інші продавці, і тут уже виграє той, хто зможе продавати нафту дешевше, не втрачаючи прибутку. Така тактика дозволить вибити з ринку тих, хто продає нафту з високою собівартістю, і зайняти цю нішу, за рахунок якої вдасться підвищити обсяги продажу. Саме цей резон, а не бажання когось покарати, є основою прийнятого рішення.
А через те що росія має ледь не найвищу собівартість нафти, то вона першою втратить будь-який прибуток від продажу нафти. А якщо немає прибутку, немає й податків. Немає податків – немає і шматка дохідної частини бюджету. Саме це й донесла до прутіна глава ЦБ. Якщо про війну говорити майже не можна, то про ціни на нафту – легко. І ось це збільшення видобутку нафти на 960 тисяч барелів за добу – це вже не пусті домисли, а реальність. Тож дідові слід думати не про панду, а про набагато приземленіші речі. І взагалі, час триматися ближче до землі.