Автор перекладу: Світлана
Розглянута сьогодні тема про ціну нафти і про те, як вона відбивається на загальному стані курника, викликала несподіваний інтерес, і тому ми вирішили трохи продовжити її даними, взятими у самого противника. При цьому я не можу міркувати на цю тему так, як глибоко занурений у нюанси професіонал, проте дещо можна розкласти по поличках, використовуючи логіку та досвід з’ясування заплутаних справ, що стосувалися найрізноманітніших сфер життя. Принаймні, такі занурення в різні теми відповідні судові рішення або вироки в основному визнали правильними. Тому копнемо трохи глибше.
Отже, ціна нафти для курника вкрай важлива тому, що це – основний експортний товар, що продається у величезних обсягах, і тому торгівля нафтою дає постійне та потужне джерело поповнення бюджету. А з урахуванням того що видобуток корисних копалин хоч і не можна назвати чимось особливо легким, але все одно його не можна порівняти з високотехнологічними виробництвами. Тобто копалину потрібно вийняти із землі, довести до товарного вигляду і вже можна продавати.
Свого часу прутін намагався розповісти про те, що веде країну вбік від сировинної економіки, але фактично – ще глибше насадив країну на дві труби – з нафтою і газом. Ну? а після того як постачання трубного газу до Європи закінчилося, а торгувати ним із Китаєм – ще той челендж практично без прибутку, то нафта стала ледь не основним джерелом поповнення бюджету. Відповідно, бюджет у них верстається від ціни нафти. Тобто очікувані витрати зводяться, виходячи з прибутку, а отже, й доходів від реалізації встановленого обсягу експорту нафти за певною ціною.
Якщо обсяг продажів або ціна нафти виявляться нижчими за цільові, виникає дірка, і тоді треба або скорочувати витрати, або закривати дірку зі сторонніх джерел, кредитів, фондів тощо. Із кредитами там зараз – ніяк, фонди роздерибанено на війну. Тому перехопити дірку практично неможливо без погіршення загального стану в економіці. І ось як це виглядає словами самих лаптів, як завжди – з посиланням на зовнішні джерела, в цьому випадку – на Reuters.
«Середня ціна російської нафти, що розраховується для цілей оподаткування, у травні вперше за два роки опустилася нижче 4 000 рублів за барель – на 41% менше рівня, який використовувався при плануванні доходів бюджету на 2025 рік… Запланована ціна Юралс для бюджету на цей рік становить 6 726 рублів за барель (середня ціна Юралс – $69,7 за барель, курс – 96,5 рубля за долар США). У травні, з урахуванням вихідних днів, котирування Юралс поки визначено лише для 2 травня — $48,92 за барель, що при курсі 81,4933 рубля за долар США на цю дату дає рублеву податкову ціну нафти 3 987 рублів за барель, або на 41% нижче за вихідний бюджетний орієнтир».
Саме тому Наібулліна і попередила лисого про те, що план Б вже не є актуальним і тепер починається план Ж. Причому це ж не точковий провал, а тенденція, що набирає обертів. Про це свідчить динаміка цін:
«Середня за квітень податкова ціна Юралс склала 4 562 рублі за барель – на 32% нижче за бюджетний орієнтир для поточного року. За підсумками березня рублева ціна Юралс склала 5 079 рублів за барель – на 24,5% нижче за бюджетний орієнтир».
У цих розрахунках я нічого від себе не додавав і не зменшував. Але якщо поставити себе на місце глави ЦБ, то стає зрозуміло, що їй просто критично необхідно артикулювати це питання, тому що куди воно рухається – зрозуміло, а коли це стане очевидно всім, почнеться пошук цапів-відбувайл. Так от, вона просто зараз дає зрозуміти, що не згодна на цю роль. Тому все це і витікає на публіку. Такі висновки напрошуються просто шляхом логічних міркувань, але кожен може взяти наведені вище дані та зробити власні висновки.