Загалом на арці буде відлито з граніту назви перемог найкращого президента, але щодо іранської кампанії, то там ще немає спільної думки, що саме написати. І справді, «Ормуз» – замало буде, а «Іран» – просто ніхто не зрозуміє, і тому володарі видатних показників інтелектуальних тестів, відомих як МРТ або колоноскопія, – зять, рієлтор і відряджений до них таємним радником військовий стратег і певним чином аналітик Піт Гегсет – створили робочу групу для того, щоб правильно відобразити цю перемогу шефа. Словом, попри те що Додік усім доводить, що переговори і взагалі вся іранська кампанія йдуть за планом, безтямні світові ЗМІ пишуть, що захід зайшов у глухий кут і виходу з нього не проглядається доти, доки одна зі сторін не на словах, а пакетом поступок не визнає себе переможеною.
Учора ми докладно писали про критерії оцінки переможця, і якщо такий має визначитися за підсумками переговорів, а не на полі битви, то його там просто немає і ще не було зовсім. Ну, а якщо всерйоз розглядати єдино правильну тактику поведінки на переговорах, якими б резонами не пояснювався сам факт їх ведення, то для США вона виглядає просто і навіть лінійно. З урахуванням того що в ході бойових дій вдалося знищити верховного рушника і серйозно пошкодити фасад фюзеляжу його синка, який став спадкоємцем титулу, американці цілком могли вести переговори, просто виходячи з цього.
Якби це був хтось із знаменитих держсекретарів США, а не зять шахрая, то він міг би уважно вислухати потуги бородатих навіть у тій ситуації, коли вони висунули попередні умови, без виконання яких вони відмовляються обговорювати все інше. Фактично початок переговорів із попередніми умовами – слизька та неприйнятна для переможця ситуація, але якби за США грали профі, вони могли б навмисно піти на переговори навіть попри такі фантазії опонентів. Так от, вислухавши потік свідомості, який струменів із рушників, держсекретар міг би з усмішкою присунути до опонентів аркуш паперу, на якому виписано умови капітуляції, а після того як у опонентів потік би піт із бороди і вони почали б розповідати, що з таких стартових позицій вони взагалі нічого не хочуть обговорити, могла б пролунати коротка промова, яка ставить усе на місце.
Їм було б сказано, що взагалі ця розмова відбулася лише з однієї причини, а саме – щоб донести потрібну інформацію, яка не підлягає публічному розкриттю, і для цього навіть довелося переступити попередні умови, що сприйнято як хамство або як мінімум – недалекоглядну поведінку. А після цього пояснити те, чого не мусить знати преса: що ракбара та цілу низку високопосадовців було знищено саме тому, що вони не зрозуміли серйозності ситуації та, відповідно, негативних наслідків для них особисто.
Таким чином було розчищено шлях для тих, хто розуміє ситуацію і готовий до нормальної розмови. А судячи з усього, опоненти, що сидять навпроти, цього не зрозуміли. А якщо так, то переговори відкладаються до моменту, коли приїдуть договороспроможні люди. А щоб вони приїхали, присутніх тут переговорників буде знищено впродовж наступних 72 годин. І через те що більшість доступних військових цілей уже знищено, подальше протистояння переходить в іншу фазу. Відтепер усі сили буде кинуто на те, щоб вирізати упоротих бородатих, які не зрозуміли, що це – вагон для тих, хто не курить. А після цього – піднятися й піти, порадивши прямо звідси зателефонувати додому й дати розпорядження щодо свого похорону. А далі – діяти в цьому ключі.
Ось так ведуться подібні переговори. Причому розповіді про удари по енергетичній інфраструктурі – метушня слабака. Можеш бити – бий! Вважаєш за потрібне робити саме це – роби. Не обіцяй, не тринди – роби. А от особисті контакти можуть відбуватися виключно в такому ключі. Але хто таке може оформити? Зять Кушнар, рієлтор Віткоф чи ні риба ні м’ясо ді Венс, який мріє про те, щоб Додік перенапружився і зіграв у ящик, щоб самому заїхати до Овального кабінету господарем? Кожен може оглянути Олімп Вашингтона і знайти хоча б одного персонажа, здатного на таке. Нікого. Рубіо – фрукт якщо не третього, то, може, другого, але не вищого сорту. Про Додіка немає мови, бо це – клініка. А все інше – бальні танці в недобудованому залі.
Здається все йде до того, щоб змінити основну валюту розрахунку за нафту з долара скажімо на євро, тоді економіку США почне лихоманити, бо з таким держборгом та стрімким зменшенням оберту долару, як основної резервної валюти, стане важко дихати. Мабуть тому європейці і підіграли Ірану щодо включення його до комітету ООН з прав жінок чи чогось такого. Додік упевненно веде США, як капітан Титаніка – прямо на айсберг. Побажаємо йому стопроцентного влучання та приготуємо долари до здачі на обмін на євро.
Впаде долар – посиплеться світова економіка, тоді вже точно буде не до нас з нашою війною.
Тому краще не треба.
Долар “посиплеться” тоді, коли США вже не будуть відігравати ні в світовій економіці ні в світових фінансах тієї ролі, яку вони відіграють зараз. А для цього треба комусь іншому, ні багато ні мало – перевершити американську економіку і за обсягом і за технологічністю і за багатьма іншими параметрами, та на додачу демонтувати Бретон-Вудську угоду про влаштування сьогоднішньої фінансової системи Світу.
Як на мене, то ще немає в Світі таких політико-економічних агентів, здатних це зробити і замінити все це чимось кращим. Тому, ІМХО, до краху долара нам ще далеко, навіть якщо Додік буде сильно старатися.
Давайте розбиратися, що таке світова економіка. Це перелік високоліквідних високотехнологічних товарів на які є стійкиц попит. Голова або основа – це високотехнологічна зброя, нафта та продукція інженерного плану – автомобілі коп”ютери, смартфони і т.і. США займає у світовій економіці перше місто саме через високотехнологічну зброю, особливо літаки та ракети. Японія може це все робити набагато якісніше і робить. Далі якщо транзакції з продажу нафти, включаючи маржу банків будуть проходити виключно через Європу багато банків США збанкрутує. Якщо у якості платежів долар перестануть приймати, економіка США просто розсипеться, Бо за останній рік ріст доходів у США йде виключно за рахунок біржових спекуляцій, які організовує рудий тампон. Гроші робляться з повітря, що роздуває нацборг США і саме зараз настав час скрутити Додіку шию. Жодна війна з мусульманською країною не закінчилися за пару дні, лише з Іраком, бо там воювала коаліція на фоні повного нафтового ембарго та відсутності союзників у Ірака. Війна у Афганістані, а тепер і в Іраці пов”язана із складним гірським рельєфом і може тягнутися десятиліття. Додік просрав початок кампанії коли іранці піднялися, він дав їх перебити, а тому більше такого кіна не буде. А те що нам прийдеться скрутно, то і зараз з зеленими кражіями та їх ідіотськими вигребонами теж не солодко. Необхідна термінова зміна влади. Тоді із ЄС буде легше говорити і все інше піде не по шляху міндіча-зеленого.
to alex
Все, що ви стверджуєте, безумовно, цікаво. Але є невеличке питання: а ХТО, власне, горить бажанням замінити собою роль США в сучасному Світі? Китай, навряд чи, бо вся його економіка тримається на експорті своїх товарів до платоспроможних країн Заходу, в т.ч. США. І відмовитися від контролю за курсом юаня, зробивши його т.ч. вільно конвертованою валютою – КПК не поспішає, бо тоді настане гуд бай дешевому китайському експорту.
Європа навряд чи зможе стати повноцінною заміною, бо вона неоднорідна, і досить в якійсь країні ЄС перемогти на виборах новому “орбану” – щоб доленосні для всього Світу фінансові рішення або з’являлися з сильним запізненням, або взагалі не з’являлися. Ви ж подивіться як Європа пищить, але ніяк не хоче брати на себе повноцінну відповідальність в сфері оборони за власну безпеку, і весь час талдичить як папуга про “незамінність НАТО” хоч як би Трамп не ср*в європейцям на голови і не погрожував анексувати Гренландію. Чому ви вважаєте, що в перебиранні на себе ролі Центру глобальної фінансової системи – європейці виявляться рішучішими та сміливішими? І хіба може бути світовим фінансовим Центром країна або блок країн, котрі НЕ мають достатньої військової міцності, щоб захистити свою “центральність” та незамінність?
А крім Китаю та Європи – ніхто більше на роль світової фінансової потуги і не може мітити, бо не здатен за різними параметрами.
> Європа навряд чи зможе стати повноцінною заміною, бо вона неоднорідна, і досить в якійсь країні ЄС перемогти на виборах новому “орбану” – щоб доленосні для всього Світу фінансові рішення або з’являлися з сильним запізненням, або взагалі не з’являлися.
Щоби розв’язати цю проблему, Європа розглядає перехід від одноголосного ухвалення рішень до ухвалення рішень більшістю. Якщо вона це здійснить, це повинно буде її стабілізувати в цьому питанні.
Це роздуми на тему “…тоді економіку США почне лихоманити, бо з таким держборгом та стрімким зменшенням оберту долару, як основної резервної валюти, стане важко дихати…”.
На жаль, поки що весь світ залежить від стану економіки Штатів. І найближчим часом, на мою пересічну думку, глобальних змін в цьому питанні не буде.
Тому нам треба молитися, щоб у американців все було добре. Як і в Європі, до речі.
Переговоры – разговоры, слово к слову тянется.
Разговоры стихнут скоро, а бардак останется…
Мало в мире бардака, так надо шоб ещё и Штаты “посыпались”… И так всю жизнь живём в “эпоху перемен”, кстати, а мечты то – сбываются! Застой нам не нравился, хотелось, видать, движухи), от и движуем, сорок лет скоро… Один народ, помнится, за это время пришел в сознание, а мы похоже только возглавили колонну идущих на стендап…