«И вот повеяло с болот» (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Як відомо, фраєр всія курника прутін перші два десятки років свого царювання дуже любив красуватися на різноманітних заходах масштабу «внутрішнього згорання». Але якщо всі їх поділити на два блоки, то це були світські та церковні перформанси. Причому спочатку церковні дійства становили відносно невелику частку з усіх тих шоу, які він демонстрував, але чим більше вік наближає його до землі, тим церковні хороводи стали дедалі частішими. Ну, а в інформаційному просторі все більше фото й відео, де лисий з понурим виглядом тримає в руці свічку, а другою начебто хреститься.

Але обидва ці напрями його публічної діяльності мали досить високу частоту, і особливо – коли справа стосувалася якихось календарних заходів, а такими зазвичай були церковні та світські свята. Зі світських старий особливо любив паради. Як гівнокомандувач, він залюбки позував на заходах, коли перед ним марширують або їдуть колонами. Ну, а якщо мова заходила про військово-морський флот, то він обов’язково виїжджав на море і суворо дивився в далечінь, де грізно плавали сірі махини кораблів. Тобто слова «прутін» і «парад» дедалі чіткіше набували ознак синонімів.

З іншого боку, цар став дедалі сильніше поринати в маразм і мракобісся, і тому його позування в якійсь церкві зі свічкою на Різдво чи Великдень стали просто неодмінним атрибутом його царської влади. При цьому він завжди одягав на себе одну і ту саму скорботну маску, бо ніякої іншої придумати не міг. Щоправда, з віком саме такі заходи стали нести й певні проблеми. Справді, церковні заходи на великі свята там транслювали у прямому ефірі, бо можна було профільтрувати всіх присутніх і показати лаптям, що ще є прямий ефір.

І тут була головна каверза. У таких сценах цар стоїть а капела і робить у прямому ефірі рухи руками зі свічкою. Але в його віці свічки використовуються не так, як у церкві, тож було б зовсім недобре, якби він забув, що треба робити зі свічкою, і раптом почав її використовувати звичним чином. Але ті часи залишились у минулому. Тепер – інші турботи, інші неприємності та інші загрози. Ось що ворог пише про сьогоднішні великодні заходи за участю згаданого персонажа:

«Путіна просили не їздити на Великдень у храм до патріарха кирила. Наше джерело у кремлі зізналося, що він та ще кілька впливових людей відмовляли володимира путіна від візиту до храму Христа Спасителя на Великдень. Але президент до них не прислухався…»

Взагалі-то пориви холуїв очевидні. Таким чином вони хотіли показати відвагу рогоносця, точніше – вінценосця, мовляв, його всі відмовляють, не їхали б ви, царю, в церкву, бо всякі печалі можуть трапитися, але не такий цар, поїхав таки, бо сміливий він зело і відважний. Тільки в цьому всьому проступають деякі моменти, яких раніше не було, та й бути не могло. Просто уявімо, що років 15 тому його хтось став би відмовляти їхати до церкви. Такого не могло бути в принципі, а тепер на це ніхто й уваги не звертає, навпаки – цим підкреслюють нестерпну відвагу фраєра, точніше – фюрера.

(Далі буде)