Про крутість армій (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

ПРОЛОГ

Напевно зараз – найбільш вдалий момент зовсім по-дилетантськи поміркувати про крутість армій взагалі і конкретних найбільших армій – зокрема. Це вікно можливостей не буде відкрито занадто довго тому, що зараз є свіжість сприйняття, якої не буває в інший час, з одного боку, а з іншого – зараз найкращий момент розібратися з тими критеріями оцінок, що завжди використовувалися як єдино правильні, але з’ясувалося, що в реальній ситуації вони не дають відповіді на головні запитання. І для того щоб визначити певну тональність наступного викладу, варто спрямувати свій погляд дещо в інший бік і побачити корінь проблеми.

НАША МОБІЛІЗАЦІЯ

Про необхідність мобілізації під час війни не може бути двох думок. Безумовно, вона потрібна, причому – до останнього дня війни. І загалом та безпросвітна ганьба, яку вона отримала як єдиний справедливий вирок, пов’язана зовсім не з її фактом, а з тим, ким, як і стосовно кого вона проводиться. І тут треба усвідомлювати, що все залежить від того, хто в цей момент перебуває при владі і наскільки справедливо ця влада організувала мобілізацію.

Очевидно, що замежна дикість, яку влаштувала зелень, виходить із фундаментального принципу, який вона демонструє буквально у всьому. А головне – це те, що сама вона абсолютно не бажає жити за тими правилами, які нав’язує суспільству, і тим самим порушує ледь не основний принцип демократії, а саме – рівність. Як там сказано у Декларації про незалежність США, що багато в чому стала джерелом для конституцій демократичних країн:

«…Ми виходимо з тієї самоочевидної істини, що всі люди створені рівними і наділені їхнім Творцем певними невідчужуваними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення до щастя. Для забезпечення цих прав людьми засновуються уряди, які черпають свої законні повноваження зі згоди керованих. Якщо будь-яка форма уряду стає згубною для самих цих цілей, народ має право змінити або скасувати її і заснувати новий уряд, заснований на таких принципах і формах організації влади, які, як йому здається, найкращим чином забезпечать людям безпеку та щастя…»

Тобто рівність – базовий принцип, який, згідно з цим текстом, є божественною та самодостатньою цінністю. Решта має виходити з цього принципу і ніяк не інакше. Право на життя має бути однаковим у всього населення країни, і той, хто намагається змінити цей принцип, а тим більше – зробити це на свою користь, зазіхає не лише на інтереси народу, а й на самі основи держави. В цьому випадку рівність закріплено і в нашій Конституції, і в ній є пункт, який зобов’язує громадян України стати на захист суверенітету і територіальної цілісності України.

Ще раз: ідеться про конституційні права та обов’язки. Жодні укази, накази і навіть закони не мають права змінювати конституційні норми. Але погляньмо, що зелень зробила з мобілізацією. Вона виключила з неї себе, своїх рідних та близьких, кумів, сусідів, коханців та інших, розписавши правила мобілізації підлим і ганебним чином.

(Далі буде)