Порівняння та аналогії (Частина 3)

До речі, навіть їхні дебати про широку мобілізацію вже не мають такої однозначності як раніше. Там на повний голос кажуть про те, що наявність потрібної кількості особового складу має свою аналогію зі шкільною задачею про басейн із двома трубами, через першу з яких вода втікає, а через другу — витікає. Так от, там уже пишуть про те, що з трубою, через яку йде поповнення, загалом усе гаразд, а з тією, через яку йдуть втрати, вже не просто проблема, а катастрофа. Воювати з таким рівнем втрат не можна, оскільки це схоже на винищення власного населення. Втім, цитата ще не закінчена, далі йде таке:

«…Скільки хлопців загинуло за цей сором? Скільки сімей зруйновано, скільки доль? І це ж не кінець, ми всі це розуміємо. Україна не увійшла до НАТО, напишуть у коментарях. А Фінляндія та Швеція увійшли, хоча до 2022-го з цим рішенням ніхто не поспішав. У нас у країні не заведено відверто говорити про проблеми. Але чи не час зробити бодай якийсь аудит СВО? Ми дожилися до того, що російських генералів підривають у Москві серед білого дня. І що потім? А що станеться, коли СВО закінчиться і хлопці з фронту поступово почнуть повертатися додому. Що вони там побачать? Чи не почнуть вони мститися своїм командирам, які відправляли їх на вірну смерть у штурми? Іноді, поспілкувавшись із військовими, складається враження, що ми не можемо закінчити СВО саме побоюючись жити інакше. Тому продовжуємо воювати. Навіть уже й не пам’ятаючи, навіщо все це починалося».

Ще раз повторю, таке пише «Кремлевская табакерка», рупор пропаганди, який якраз і був створений для того, щоб забезпечувати інформаційне прикриття війни. Просто уявіть, що пишуть ті, хто не сидить «на підсосі» у ФСБ або не отримує фінансування через посередників. І можна тільки прикинути, що думають ті, хто ніколи не наважиться писати публічно на подібні теми. Або ось ще одна, найсвіжіша цитата звідти ж, але вже не на загальну тему, а щодо конкретного випадку — сьогоднішнього удару по Новоросійську. Ми ж пам’ятаємо, як там раніше писали «не розганяйте паніку», або «збили ж, це впав уламок», або «ми за це помстимося». Це був стандартний потік шаблонів, спрямованих на підігрівання мілітаристського чаду, а сьогодні там пишуть таке:

«Цензурні слова закінчилися ще рік тому. Стратегічні об’єкти нашої нафтопереробки під постійними атаками. Цього разу порт Новоросійська та низка інших об’єктів у Краснодарському краї. Системи ППО знову не впоралися з навантаженнями. Про це неодноразово попереджали. І що робити зараз — не до кінця зрозуміло. Нафтоналивний термінал “Шесхаріс” іде на тривале відновлення. Терміни поки що визначити важко, але питання явно не пари днів. Джерела не називають точну кількість загиблих. Співрозмовники у владі Краснодарського краю не під запис кажуть, що з Москви радять не поспішати відновлювати постраждалі будинки. Нібито через загрозу продовження атак у весняно-літній період».

Ось так. Путін поставив на кін усе і явно програє дедалі більше. У будь-якому разі вже такого ореолу, який був у «курника», на який боялися дихнути і до діареї лякалися поняття «ескалація», тепер уже ніколи не буде. Інерція совка закінчилася, а Україна зруйнувала залишки незаслуженого авторитету. І ось Додік зробив те саме. Він поставив на кін авторитет США як країни, яка зможе досягти поставлених цілей якщо не дипломатією, то військовою силою. У будь-якому разі вважалося, що Додік безумовно контролює ситуацію, і те, що він демонструє — гра з тиском на Іран, де Тромб то посилює, то послаблює тиск на режим, щоб отримати бажаний результат.