ЩО Ж ВІН ПОБУДУВАВ?
Для початку варто згадати, що фігурант сам говорив на цю тему. Зараз може здатися дивним, що він у принципі може міркувати про такі речі, але років 15–20 тому прутін це робив, і неодноразово. Він казав, що в курнику вибудовується «суверенна демократія». Ті, хто занурювався в теорію держави і права, знають, що демократія або є, або її немає, і щойно хтось із можновладців намагається прикрутити до неї уточнювальне визначення, то можна говорити про те, що демократії там немає або йде процес її демонтажу. Тобто там уже щось таке за визначенням смердюче, що треба прикрити фасадом демократії. Найчастіше це авторитаризм, диктатура або фактичне самодержавство.
У цьому випадку йдеться про квазідемократію, яку точніше можна було б назвати іншим терміном, який узвичаїв Лесь Подерв’янський, а саме «сцикливий фашизм». Кожен може уважно придивитися до прутінського режиму і вирішити для себе, яке з цих двох визначень – прутінське чи Митця – найчіткіше відображає його суть. Ми свій вибір зробили давно і неодноразово про це писали. Але загалом прикривати демократичною вивіскою автократію, клептократію чи диктатуру стало стійкою традицією, і щось подібне є і в інших країнах. Наприклад, сусідня Угорщина вже давно демонструє власний варіант чогось подібного, та й США стрімко скочуються в яму авторитаризму попри ще осяйний фасад демократії.
Але зараз нас цікавить курник і те, що набудував прутін, прикриваючи це вивіскою демократії. Насправді коли до влади приходить пацієнт, який розглядає свою посаду як джерело заробітку, причому – незаконного чи відверто злочинного, то демократія навмисно відокремлюється від режиму у вигляді ширми, яка й має прикривати стрімке збагачення автократа. Це – вкрай важливий момент, бо той же Адольф Гітлер прийшов у владу, використовуючи більш-менш демократичні принципи демократичної держави, проте практично миттєво узурпував усю верховну владу, нехай і оформив це формально законним чином, але отримавши її цілком, відразу покінчив з демократією як системою і навіть не став використовувати її як фасад. У той момент, коли він оголосив себе фюрером нації, демократія закінчилася як явище.
У цьому місці дозволю собі невеликий історичний відступ для тих, хто нещодавно з нами і не читав наших докладних трактатів про сходження Гітлера на вершину влади. Попри всю демонічність образу Гітлера, йому все ж таки слід віддати належне в тому плані, що він не намагався видати себе за когось іншого. Тобто він навіть не намагався грати демократа, хай і «суверенного». Гітлер просто використав демократичні інструменти для того, щоб дістатися вершини влади, але саму демократію відкрито зневажав.
Як усім добре відомо, здобути владу шляхом військового перевороту Гітлеру не вдалося, його «Пивний путч» провалився, а тому він був змушений йти до вершини більш довгим та звивистим шляхом – через вибори. І тепер – важливий момент, який ми висвітлювали раніше в кількох окремих есе. Під час «Пивного путчу» колона бойовиків Гітлера рухалася вулицями Мюнхена відкрито, і навіть можна сказати, відважно. В першому ряду йшов сам Гітлер та кілька його найближчих соратників, включаючи Герінга, Гесса, Еріха Людендорфа, колишнього керівника військової розвідки під час Першої світової війни, а потім – начальника генерального штабу.
(Далі буде)