Додік і рушники (Частина 2)

Тобто все це вказує на підготовку проведення сухопутної операції. Як було сказано раніше, навряд чи йдеться про окупацію всього Ірану, а швидше – про висадку десанту на іранському березі Ормузької протоки або захоплення острова Харг, на якому розташовано практично всю інфраструктуру Ірану для експорту нафти. Або йдеться про одночасну реалізацію цих двох планів. Очевидно, що перший варіант покликаний розблокувати судноплавство протокою, а другий – задушити іранський режим, позбавивши його можливості продавати нафту. До речі, щось подібне Тромб успішно провернув з Венесуелою і навіть не думає виконати це щодо друга володимира, хоча це можна було виконати набагато меншими силами, але…

Звісно, Додік може виконувати все, що йому заманеться, бо ніхто в США зараз не зможе його зупинити, але тут слід зазначити, що у форматі великих військових операцій саме так починалася В’єтнамська війна, а потім – і друга війна в Затоці проти Іраку. У підсумку перший «бліцкриг» розтягнувся на десять років, а другий – майже на 20. А, між іншим, ніхто навіть подумати не міг, що все закінчиться такою епопеєю. Інша справа – перша війна в Затоці. Тоді було звільнено Кувейт, і все закінчилося. Територія Іраку зазнала повітряних ударів, але там не було великої сухопутної операції. У результаті все закінчилося швидко і, можна сказати – з тріумфом для США. Тут ця фаза вже закінчується і може перерости у щось більше, а судячи з бездарності Додіка – непередбачуване.

Важко сказати, як усе це виглядатиме зараз, бо стартові умови вже не на користь США. На відміну від попередніх варіантів, тут немає прямого рішення ООН про застосування сили проти Ірану, бо складно навіть сформулювати причину такого застосування. Плюс до того, зараз нічого невідомо про те, хто міг би взяти участь у коаліції з Додіком для проведення сухопутної частини операції. Є сумніви в тому, що навіть Ізраїлю якось усміхається подібна перспектива.

Але на самому початку ми висловлювали сумніви, що рушники справді просилися на переговори з Додіком і що це не була його імпровізація для того, щоб зрубати трохи грошей на коливаннях ціни нафти. Загалом рушникам теж немає віри, але вони неодноразово публічно заявляли про те, що наполегливі прохання Ірану про переговори існують тільки в голові самого Тромба і ніде більше. Проте, згідно з ізраїльською пресою, представник центрального командування збройних сил Ірану «Хатам аль-Анбія» Ебрагім Зольфікарі так прокоментував цю частину заяви Додіка:

«Самопроголошена світова наддержава не повинна називати свою поразку угодою. Невже ваш внутрішній конфлікт досяг рівня, за якого ви ведете переговори самі з собою? Ви не побачите ні результатів своїх інвестицій у регіон, ні повернення старих цін на енергоносії, доки не зрозумієте: стабільність у регіоні забезпечується могутністю наших збройних сил. Ми ніколи не зможемо домовитися з вами. Ніколи». 

Ну, а у відповідь на американську подачу бородаті висунули свої пропозиції, і виглядають вони так:

«1. Негайне закриття всіх американських баз у Перській затоці та на Аравійському півострові.

2. Формальні та зобов’язувальні гарантії відмови від подальших ударів.

3. Припинення ізраїльських ударів по «Хізбаллі» в Лівані.

4. Зняття всіх санкцій з іранської економіки та іранських чиновників.

5. Виплата Сполученими Штатами репарацій за збитки від війни.

6. Відмова Заходу і Ради співробітництва арабських держав Перської затоки від будь-яких обмежень на іранську ракетну програму».

Як видно, і ці «пропозиції» теж можна вважати частиною ультиматуму, бо в разі відмови виконати їхні вимоги рушники обіцяли повністю перекрити Ормузьку протоку, замінувати всю Перську затоку і завдати ударів по критичній інфраструктурі країн Затоки, включаючи їхні опріснювальні установки, які дають переважну частину питної води. Хоча у самих бородатих з водою погано і що далі, тим гірше, бо своїми підземними тунелями та містами вони порушили й без того мізерний баланс підземних вод.

Тож кожен може зіставити ці «пропозиції» і зробити висновок про те, наскільки вони можуть знайти щось спільне, з одного боку, а з іншого – наскільки бородаті могли справді проситися на переговори. Як воно буде далі – побачимо, але зараз можна з упевненістю стверджувати лише одне. Це – особиста війна Тромба, і відповідальність за її наслідки – виключно на ньому.