Про корисних ідіотів найвищої проби (Частина 3)

Залишимо за дужками те, як він підвів до цього питання, бо далі була розлога риторика вже тільки на цю тему. Він розповів про те, як з’їзд американських психіатрів явочним порядком та меншістю від загальної чисельності психіатрів проголосував за те, щоб виключити гомосексуалізм із переліку психіатричних відхилень і визнати це явище нормою.

При цьому він вказав на ненауковий спосіб затвердження цієї норми і навів чиїсь дослідження про норми відтворення населення, які не дадуть йому зникнути. У результаті він вийшов на те, що кожна пара гетеросексуалів повинна мати в середньому 2,1–2,15 дитини, і через те що гомосексуалісти не можуть мати потомства взагалі, то зарахувавши це явище до нормальних, людство закладає під себе бомбу.

Ми навмисно взяли саме такий приклад, бо він простіший як для сприйняття, так і для подальшого обговорення. Але якщо абстрагуватися від самого питання, а звернути увагу на те, як воно досліджувалося, і головне, як Веллер його подав, то можна знайти відповідь на запитання про те, чому їхні «ліберали» ламаються на питанні про Україну.

На поверхні лежить одне питання, яке Веллер як освічена та ерудована людина просто повинен був знати, якщо вже його торкнувся. Наша цивілізація не має проблем із відтворенням населення. Навпаки, вона має проблеми з перевідтворенням. Усі підрахунки показують, що сім з половиною мільярдів людей на сьогодні – це якраз дворазовий його приріст із того самого 1968 року, про який він говорив. Просто на хвилину відволічемося від його промов і вдумаємося в те, що 3,7 мільярда людство накопичувало всю свою історію, а наступні 3,7 мільярда воно накопичило просто за останні 50 років.

Тобто населення не багато, а вже дуже багато, і що найбільше насторожує, то це те, скільки часу знадобиться людству, щоб накопичити наступні 3,7 мільярда. Навіть якщо не будувати графіків і не робити підрахунків, уже зараз зрозуміло, що це станеться менше ніж за 50 років. А це – викличе непередбачуване навантаження на біосферу і призведе до посилення споживання всіх ресурсів планети, а ми поки що не готові до того, щоб адекватно впоратися з таким приростом населення і тільки зараз серйозно замислилися над розселенням на інші планети.

Але повернімося до Веллера та його промов, що викривають гомосексуалізм. Як показують об’єктивні дані, проблеми, вказаної цим персонажем, не просто немає, а є прямо протилежна проблема. Є безліч конспірологічних теорій про те, що хтось планує терміново гасити сплеск приросту населення: від поширення медикаментів та їжі, які стерилізують людей, до масштабних воєн з гігантськими втратами. Це означає, що його головний аргумент не спрацьовує.

Крім того, гомосексуальні пари не можуть дати власного потомства і тому вимиратимуть природним шляхом, а поповнення їхньої чисельності буде або не буде відбуватися під дією різних соціальних чинників. А це означає, що пан Веллер із мечем пройшовся по темі, яка в принципі не мала б його цікавити. Проте під час аналізу контексту, із яким її було видано, і головне – передмови до неї, стає очевидною інша тема, яку він атакував таким хитромудрим способом.

Насправді йдеться про вибір. Так, якісь люди, з причин, які зрозумілі їм самим, обрали гомосексуальний спосіб життя або навіть вирішили змінити стать. Ми, гетеросексуали, можемо цього не розуміти і не приймати. Але зауважимо: це – наш вибір. Ми цього не приймаємо для себе, а вони приймають, роблячи власний вибір. А вибір зумовлюється тим, що і ми, і вони – маємо свободу цього вибору, робимо його і несемо за нього відповідальність. Тож ідеться не про гомосексуалізм як такий, а про свободу вибору – фундаментальний принцип, що лежить в основі всього, в тому числі й еволюції. Різноманіття вибору дає розвиток, відсутність вибору веде до передбачуваності та неможливості виправлення неминучих помилок у всьому.

Таким чином, не на Україні вони ламаються, а на свободі, яку Україна поставила на чільне місце, а вони цього не змогли зробити і навряд чи колись зможуть. Ось базова мета, на якій змикаються інтереси мордору та його опонентів усередині нього самого. Дивним чином освічені Веллер, Понасенков, Шендерович і менш яскраві персонажі змикають лави з мордором в атаці на єдину мету. А наведена риторика Веллера щодо гомосексуалізму звучить приблизно так само, як і у кліриків московської церкви.

А все тому, що всі ці джентльмени так і не змогли вирвати з себе ген раба, який дістався від діда – генерала КДБ, або діда – генерала, таємного конструктора, або просто від діда-раба. Жодні гігабайти інформації в їхніх головах, жодна риторика на їхніх язиках не може вирубати ген раба, і він генерує заклик до атаки на свободу.

Загалом для нас ці промови – лакмусовий папірець. Основна маса мордорських рабів не здатна до самостійного мислення і буде мукати в тон телевізору, а тому це мукання анітрохи не цікаве. Але ось коли з таких діячів починає сипатися подібна риторика, то це – найкраще підтвердження того, що ми рухаємося у правильному напрямі, і того, що вони ніколи не позбудуться рабства, доки мордор не припинив своє існування. Потім можна сміливо відраховувати 300–500 років, і на тій землі з’являться люди без гена рабства.

Саме за це можна дякувати персонажам типу Понасенкова, які зараз просто зайшлися в нападах гнійної риторики на адресу України за те, що це показує, звідки ми йдемо і куди не можна повернутися навіть під страхом смерті.