Уперше опубліковано: 28.12.2018
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Двадцять років правління путіна привели до того, що стало абсолютно зрозумілою основна властивість його країни. Він виконав роль надзвичайно потужної лупи, яка збільшила те, що раніше було важко роздивитися і для цього були потрібні якісь зусилля. Тепер усе очевидно, і для того щоб це побачити, достатньо знати, куди дивитися.
Насправді московія так і не прийняла того, що називається «західною цивілізацією». Особливо це стосується базових принципів, на яких вона тримається і які так і не прижилися на цьому просторі. Причому спроби прищеплення цих західних принципів робилися багаторазово і завжди безуспішно. Тут ми ведемо мову про комплекс внутрішніх самообмежень, які виливаються у простий принцип: твоя свобода закінчується там, де починається свобода когось іще.
Саме цей баланс зашито у все, починаючи від релігії й закінчуючи принципами демократії. Просто в кожній подібній системі баланс перебуває дещо в іншому місці, але в необхідності самого балансу немає жодних сумнівів. Це можна сформулювати інакше: західна цивілізація складається із сукупності людей, які здатні до самодисципліни та самоорганізації. Маючи таку здатність, люди можуть вибудовувати своє життя або на релігійних, або на світських принципах, що в результаті й формує стійку, динамічну систему цивілізації, яка набуває дедалі складніших і розвиненіших форм.
Що характерно, залучені в орбіту західної цивілізації народи поступово сприймають її принципи та починають показувати позитивну динаміку розвитку. Ніхто з них не скотився у кам’яний вік і не переселився в печери. Інша річ, що в когось процес переходу триває десятки років, а в когось – більше. Проте рух іде у правильному напрямі.
Із московією – все інакше. Там ці принципи не просто не прижилися, а потрапили в середовище, яке і не сприймає, але прямо й не відкидає їх. Проте навіть приймаючи їх, воно деформує ці принципи так, щоб зовні бути схожим на цивілізовану країну, залишаючись усередині дикою субстанцією, якій чужі саме базові принципи. Як результат, маскування та мімікрія стали сутністю населення цієї країни.
Це виражається буквально у всьому. Якщо взяти комплекс релігійних норм і правил, яких було достатньо західній цивілізації у Середньовіччі, то в московії вони мають лише вид оболонки. Вони себе називають християнами, але Христос був би глибоко шокований тим, що постало б перед ним у цій країні. Ба більше, якби він став проповідувати саме те, що описано в нинішніх чотирьох Євангеліях, то його запакував би перший-ліпший наряд поліції, привіз би в дільницю і посадив би на пляшку, а потім йому впаяли б років 15–20 за екстремізм і напад на поліцейських, після чого відправили б у «Чорний лебідь» або схоже місце для катувань. І сидячи в камері ШІЗО, Христос дійшов би висновку про те, що краще б його розіп’яли на хресті.
Особливо вразило б його те, що ліплять у Кубінці Гундяєв і Шойгу під виглядом «військової церкви». Це скоріше храм Арею (Марсу) або синтоїстський храм Ясукуні, але точно не християнський храм, бо шоста заповідь Господня говорить «Не вбий», а десята – «Не бажай дому ближнього твого». І якби він це спробував донести до Гундяєва, Шойгу чи путіна, то одразу зрозумів би, що й восьма заповідь «Не кради» тут недоречна, як і решта заповідей. Ось там його точно розіп’яв би зведений загін армійського спецназу, бойових попів і козачків.
Те ж саме стосується і демократичних принципів, які імітуються в рф. З того неодмінного переліку прав і свобод, які є безумовними в західній цивілізації, в московії вже не залишилося нічого, і що характерно, про це там ніхто не шкодує, бо це чужі для них елементи, що заважають життю.
Тому не дивує те, що конституція в рф є, але вона вже не працює повністю. Ба більше, вона стає дедалі крамольнішою книжкою. У москві вже реально відправляють під адміністративний арешт осіб, які наважилися на одиночні пікети просто з томиком конституції своєї країни в руках.
Загалом це – вибір самих росіян, і це стосується лише їх, але тут про інше. Повністю демонтувавши демократичні структури у країні, московія все ще називає себе демократичною державою і вдає таку. Там не бажають назвати себе царством чи королівством, яким рф уже є, і, відповідно – назвати путіна царем чи королем, як у Саудівській Аравії, наприклад.
А все тому, що зберігаючи оболонку демократичного типу, московія маскується під адекватну державу і часто захоплює свого опонента зненацька. Наприклад, там люблять поговорити про утиски свободи слова десь у сусідів, у Європі чи за океаном, і це при тому, що в них цієї свободи немає вже років 20. Тобто вона не просто відсутня, а будь-який її прояв переслідується всією силою чинних спецслужб, і ось-ось станеться повне закриття інформаційного простору, щоб туди не потрапила отрута у вигляді цього самого принципу свободи слова звідти, де він працює.
(Далі буде)