Додаткове виття (Частина 2)

Ба більше, цим діячам, без сумніву, відомо те, на що перетворився цей наступ, і вони собі уявляють приблизний рівень втрат за ці кілька днів. Проте для відображення теми вони розігрують щось на кшталт п’єси в особах, коли начебто ставлять запитання з цього приводу якимось важливим персонам і вигадують, яку б ті могли дати відповідь. У результаті замість якихось конкретних даних виходить ось таке:

«Три діалоги

Запитання вбік:

– Як можна підготувати нового воїна до сучасної війни за 10 днів?

Імовірна відповідь:

– Ніяк.

Запитання вбік:

– Чи означає це, що потрапляння в зону через 10 днів після підписання контракту – це вірна смерть?

Імовірна відповідь:

– Майже. Якщо пощастить – поранення.

Запитання прессекретарю президента Пєскову Д.С.:

– У зоні СВО знову загинув контрактник через 10 днів після підписання контракту. Доки ця згубна практика – відправляти ненавчених бійців у зону СВО – буде тривати?

Імовірна відповідь:

– Кремлю про це нічого невідомо. Сумнівно, що це правда. У будь-якому разі, кремль такими питаннями не займається – зверніться до Міністерства оборони.

Запитання міністру оборони Бєлоусову А.Р.:

– У зоні СВО знову загинув контрактник через 10 днів після підписання контракту. Чому нові контрактники опиняються у зоні СВО через кілька днів після укладення контракту, тобто практично без підготовки і навчання?

Імовірна відповідь:

– Те, що ви кажете, абсолютно неможливо. В нас такого не буває. А якщо буває, то це помилка. Помилятися ж можна, це брехати не можна!

Запитання міністру оборони Бєлоусову А.Р.:

– Чия саме це помилка?

Імовірна відповідь:

– Це абсолютно таємна інформація – її розкриття є небезпечним. А поширення явно неправдивих відомостей про ЗС рф — це стаття. Подумайте краще про себе, товариші журналісти».

Я навмисно навів таку довгу цитату для того, щоб кожен, хто може згадати про те, що і як писали ці діячі у 22-му чи 23-му роках, та що там, навіть рік тому, міг порівняти з тим, що вони пишуть просто зараз, і відчути різницю і в стилі, і в мові.

Як не крути, а складається враження, що їхня найбільш розв’язна та активна частина пропаганди оминула найголовнішу подію, яка має в них бути в центрі уваги. Натомість їм доводиться писати про нелегку долю штурмовиків і тролити, хай і акуратно, їхніх гауляйтерів, котрі змушені коментувати удари дальніми дронами по об’єктах у їхніх областях на основі однотипних методичок. Наприклад, ось як вони сьогодні коментують повітряний удар по портовій інфраструктурі Приморська:

«23.03.2026 Приморськ, Ленінградська область, росія. Минулої ночі завдано ударів уламками-камікадзе ЗС України по портовому нафтоналивному терміналу. Внаслідок ударів на території терміналу зафіксовано пожежі. Атакований термінал є одним із найбільших експортних нафтових терміналів росії на Балтиці. Потужність трубопровідної системи становить до 75 млн тонн нафти за рік».

Ось так. І жодної заяви про те, що це вони ще не на повну силу воюють, а якби на повну, то… Немає колишнього завзяття і навіть імперського чаду. Все якось вицвіло і зблякло. Ну що ж, тенденція позитивна, і можна тільки уявити, якою буде тональність виття через кілька місяців.