Додаткове виття (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Ще один невеликий огляд, який можна назвати продовженням учорашньої теми «Вечірній стогін». Сьогодні спеціально і методично перечитав останні повідомлення найбільш упоротих зет-блогерів, яких тримаю під контролем, і деякі їхні ЗМІ, щоб ще раз виміряти середню температуру по палаті цього дурдому, і висновок залишився тим самим. Там поблякли барви і вже немає бравурних, явно хамуватих промов впевнених у собі «витязів». Так, вони все ще жонглюють частиною їхньої термінології, але вже давно там зникли вирази типу «терористичні війська» стосовно ЗСУ.

Крім того, дивним чином повністю зник наратив про те, що за Україну воюють виключно іноземці. Вже немає «інтерв’ю» з їхніми вояками, котрі постійно чули англійську та польську мову з нашого боку та інші дива такого ж плану. І що найголовніше – їхній генеральний наступ уже йде повним ходом кілька днів, але особливого ентузіазму в їхніх каналах просто немає. Це – важливий момент, тому що більшість подібних «джерел» діє не сама по собі, а під дахом ФСБ, ГРУ або подібних до них структур. А як відомо, хто дівчину поїть, той її танцює. І якщо від них не виходять гімни й кантати щодо наступу, то це означає, що їм не спускали такого замовлення, а це говорить багато про що.

Швидше за все, справа тут не тільки в тому, що наступ не мав якихось відчутних успіхів, а й у тому, чому таке відбувається. З нашого боку є маса відео того, як наступальні підрозділи ворога спочатку втрачають броню та іншу техніку, а потім – як їх виловлюють і обнуляють дронами. До речі, хтось може сказати, чому в момент зустрічі з дроном з «визволителя» неодмінно вилітає багато чогось білого? Мені не вдалося знайти задовільну відповідь на це запитання.

Тобто здебільшого ворога розмотують ще на далеких підходах до наших позицій, і роблять це не люди, а дрони. Зрозуміло, що самі вони не стануть докладно описувати подібні розклади, а тому, якщо таке й роблять, то в загальних рисах, без якоїсь конкретики. Приблизно так:

«Середній цикл життя штурма (штурмовика – Ред.): 12 днів.

• день перший: він підписує контракт і прибуває на полігон;
• день другий-одинадцятий: підготовка на полігоні;
• день дванадцятий (останній) заливка на позиції.

На гарячих ділянках – із двох бійців – до позиції доходить один. У кращому разі. Бо птахи противника. Бо майже ніхто не займається перехопленням ініціативи в небі системно. Нема ресурсів, навичок, бажання. Коли немає Мавіків та FPV – їх замінюють штурмами».

При погляді на цей опис можна сказати, що проза життя тут або прикрашена, або стосується ситуації, яка була до наступу. Саме в ході поточного наступу «один із двох» уже не працює. Деякі підрозділи вкладаються просто у повному складі, при цьому – не встигнувши зробити жодного пострілу, бо, крім дронів, жодного іншого противника вони так і не побачили. І ще один момент, який відсутній у їхніх «звітах». Насправді в цей наступ ворог кинув надзвичайно багато бронетехніки, зокрема танків. Причому це були танки їхньої першої танкової армії. Практично всі їх було спалено дронами, але про втрати броні немає ні слова. Мабуть, таке писати їм категорично заборонили.

(Далі буде)