Автор перекладу: Світлана
Із серії «До кави»
Учора в пресі були численні повідомлення про блекаут, який стався в Іспанії, Португалії та частково – у Франції. Пишуть про те, що в багатьох місцях виник хаос, а транспорт – ліг. Причину цієї події ще не оприлюднено, але вже є вагомі припущення, що це була диверсія. Якщо підтвердження цієї теорії буде знайдено, то можна не сумніватися в тому, хто за нею стоїть. Між іншим, кілька років тому лапті зламали систему трансамериканського трубопроводу, яким транспортуються нафтопродукти, і там виник паливний колапс. Жодної відповідальності за це лапті тоді так і не понесли. Як воно буде цього разу – побачимо. Ну, а ми добре знаємо, що таке блекаут, і уявляємо, що і як робити в цьому випадку.
У зв’язку з цим ще раз нагадаю, як війна змінює світосприйняття і як вона впливає на повсякденне життя, просто на одному епізоді. Франція, пізня осінь. Погода – так собі, сильний вітер. У північній частині країни з електрикою – все гаразд, але зі столиці скасовуються поїзди, що йдуть у Нормандію. Спочатку надходять повідомлення про скасування конкретних поїздів, а потім – загальне про те, що рух зупинено, і пояснення – вітром зірвало листя з дерев, і воно попадало на залізницю. Все, транспортний колапс. Водночас вітер приніс похолодання, і на півночі Нормандії почав зриватися сніг, який вкрив проїзну частину автошляхів. В результаті зупинилися і автобуси.
Зрозуміло, що Париж – величезне місто, і знайти готель, щоб переночувати, – немає проблем, але є нюанс. Усі, кому доводиться бувати в Європі, найчастіше це роблять перекладними: або поїздом із Києва до Варшави, або двома поїздами – спочатку з Києва до Хелма, а вже звідти – до Варшави. Ну, а потім аеропорт – або «Шопен», або «Модлін», і далі літаком. Це до того, що в більшості випадків, щоб опинитися в Парижі і спостерігати транспортний колапс, який насувається на північ Франції, кілька годин тому довелося їхати поїздом до кордону Польщі. У цей час – вітер, зривається сніг та плюс до того – повітряна тривога по всій Україні. І єдине, що може якось вплинути на рух поїзда, – швидкість проходження кордону.
Загалом, опинившись у такій ситуації, мимоволі замислюєшся про життя у філософському плані. Ну, а якщо в супермаркеті виникає збій у роботі кас і не проходять картки (таке буває й там), то покупці впадають у ступор, майже каталепсію. Вони просто не знають, що з цим робити. Можу собі уявити, що там коїлося цього разу, коли вони пережили блекаут. Це не тролінг і, боже борони, – не осуд. Це ще справедливіше, коли ти розумієш, що поїзди у Франції ходять зі швидкістю 200–250 км/год і, напевно, експлуатація швидкісних ліній має свої протоколи безпеки.
Однак усе це наводить на думку про те, наскільки наш рівень стійкості вищий, ніж у європейців. Тож коли стає зовсім погано і приходить смуток, просто знайте, що там, за нашим кордоном, у людей виник би набагато глибший смуток від десятої чи навіть сотої частки того, на що ми взагалі не звертаємо уваги. Простіше кажучи, ми вивозимо такі психологічні навантаження, які мало хто сьогодні може вивезти на планеті. І тому, коли накриває, просто зупиніться і зробіть кілька глибоких вдихів і видихів, після чого пригадайте, що тут написано. Повинно допомогти. А що стосується цього конкретного випадку, то якщо виявиться, що за ним стоять лапті, всім час робити відповідні висновки, і так, щоб у них світло згасло надовго… і не лише світло.